Відновлення України — складний процес, який не закінчується відбудовою зруйнованої інфраструктури. Він охоплює економічне відродження, соціальну реабілітацію, культурне відновлення, зміцнення демократичних інститутів і розвиток людського капіталу.
Важливу роль відіграють жіночі спільноти, які адаптували діяльність під час війни. Особливо помітними стали зміни у громадських організаціях і феміністичних медіа, які оперативно переорієнтували роботу відповідно до нових викликів.
Стаття охоплює три різні спільноти: ГО «Дівчата», незалежний жіночий журнал Divoche.Media та ГО «Д.О.М.48.24». Ця історія про те, як вони переформатували діяльність і як зміни вплинули на їхню роль у суспільстві під час війни та у процесі відбудови країни.
ГО «Дівчата»
Громадська організація «Дівчата» має два основних напрямки роботи. Це секс-просвіта та допомога жінкам у побудові кар’єри, у досягненні економічної незалежності. Після вторгнення російських військ в Україну учасниці ГО зайнялися психосоціальною допомогою, попередженням гендерно зумовленого насильства та підтримкою постраждалих від насильства жінок і дітей.
За час повномасштабної війни з розширенням сфер діяльності збільшилась і команда. Раніше організація налічувала 15 людей, зараз — приблизно 300. Також з організацією працюють понад 150 експертів: гінекологи, інфекціоністи, психологи, сексологи, юристи та інші фахівці. У 2022 році просвітницькі матеріали ГО «Дівчата» отримали рекомендаційний гриф від Міністерства освіти та науки України.
Один із проєктів, що сприяє відновленню країни, — підготовка водійок із числа внутрішньо переміщених осіб. Про нього нам детальніше розповіла засновниця та директорка організації Юлія Спориш:
«Вони жили в шелтері в селі, не мали доступу ні до медицини, ні до освіти. Завдяки тому, що вони в нас пройшли навчання, змогли влаштуватися на роботу, потім з’їхати з шелтера. Жінки стали самозарадні, це сильно вплинуло на якість їхнього життя».
ГО «Дівчата» проводить заходи з психологічної підтримки для жінок, які чекають партнерів із війни, і для матерів військових. Зі слів Юлії, ці групи допомагають жінкам стабілізуватись і зрозуміти, що треба жити зараз, шукати можливості для себе.
«Хтось повністю змінив сферу, хтось облаштувався на новому місці. Але повірити в себе, зрозуміти, що, незважаючи на обставини, у тебе є багато сили, — у нас є дуже багато таких історій».
«Дівчата» працюють також із внутрішньо переміщеними дітьми. Заходи, які проводяться для них, націлені насамперед на інтеграцію. Це групові види діяльності: шаховий клуб і краєзнавчі прогулянки.
«Багато дітей ВПО нічого не знають про регіон, в якому тепер живуть, і ми об’єднуємо їх із місцевими жителями. Ці заходи дають можливість спілкуватися з однолітками, дізнатися щось корисне».
Під час зустрічей представниці організації виявляють дітей, яким потрібна індивідуальна психологічна підтримка, а згодом надають її окремо.
Інтеграційні зустрічі проводять і для жінок. На базі організації діють постійні групи для тих, хто щойно переїхав і перебуває в пошуку нових знайомств. Також бувають заняття йогою, плетіння вінків напередодні Різдва та інші тематичні події.
«Якщо є потреба, якщо ми виявляємо жінку, постраждалу від насильства, — тоді це індивідуальна глибока робота».
Довгий час ГО «Дівчата» забезпечувала роботу жіночого простору в Бучі. Там надавали психологічну допомогу, проводили тренінги з фінансової грамотності й права. На думку Юлії, вони допомогли жінкам, які були постійно залучені, краще зрозуміти себе, стати сміливішими та повірити, що вони можуть змінити життя на краще. Про це свідчать і результати: багато учасниць подали заявки на різноманітні проєкти, вакансії та гранти.
У 2023 році організація провела дослідження серед батьків і вчителів щодо стигматизації у вихованні та навчанні дівчат. Його результати використовують для покращення освітніх програм і просвітницьких кампаній, а також подолання гендерних стереотипів.
У червні Юлія Спориш відвідала «Конференцію з питань відновлення України» в Берліні, де брала участь у підготовці рекомендацій для урядів і міжнародних організацій. Рекомендації стосувалися забезпечення участі жінок і маргіналізованих груп у обговореннях відновлення, збільшення гнучкого та довгострокового фінансування для громадських організацій, а також інвестування в політики, що забезпечують рівний доступ до послуг, економічних і освітніх можливостей.
Зараз разом з українським офісом структури «ООН Жінки» команда працює над ініціативою «Рівність. Лідерство. Майбутнє», яка має посилити голоси 120 активісток і активістів, що просувають гендерну рівність у публічному просторі.
Незалежний жіночий онлайн-журнал Divoche.Media
Оксана Павленко, співзасновниця журналу, розповідає: до повномасштабного вторгнення десять років команда працювала над іншим проєктом, The Devochki. Ще до 2022 року команда думала над ребрендингом. Попри те, що придбали домен Divoche.Media, на зміни не наважувалися. Зокрема, зупиняли підписані рекламні договори.
«У березні 2022 року ми змінили проєкт за день, фактично заснувавши інший. Оголосили про це у соціальних мережах та отримали безліч схвальних відгуків [від авдиторії] та безпосередньо від дівчат, з якими співпрацювали як з авторками, фотографками, редакторками».
Редакції було важливо змінити формати, але дотримуватися тих самих цінностей:
«Divoche залишається про різноманітний жіночий досвід і про чесність з авдиторією. Для нас надважливо зберегти незалежність, не мати зовнішніх впливів. Незалежність дає пластичність, ти можеш постійно змінюватися».
Тексти з історіями різного жіночого досвіду — основа контенту видання. Оксана говорить, що реальні історії когось надихають, а комусь допомагають упоратися з переживаннями, зрозуміти, що ти не одна, коли йдеться про проблему чи травматичну ситуацію. Зараз Divoche.Media більше працює зі соціальними темами:
«Це теж було важливою зміною з багатьох ракурсів. Ми стали серйознішими, напевно, якщо порівнювати з 2013 роком: тоді все було набагато іронічніше, смішніше».
У медіа наразі невелика команда з чотирьох жінок. Оксана Павленко керує медіа, займається партнерствами, грантами та рекламою. Технічна директорка Леся Мазанік також обіймає посаду артдиректорки та є співзасновницею видання. Ще є редакторка новин Катя Кадакова, а також заступниця головної редакторки Олена Алчанова, яка працює над текстами та спілкується з авторками.
«У нас невелика команда, як мені видається оптимальною для нішового медіа. Проте ми розуміємо, кого нам не вистачає, але я сподіваюся, що це процес зростання на найближче майбутнє».
Команда дуже цінує власну авдиторію. Оксана розповідає, що певна кількість людей читає їх від перших років існування ще старого проєкту:
«Виросла нова авдиторія жінок, на чиї думки ми вплинули. Є речі, про які 5–7 років тому писали чи не ми єдині — наприклад, про сексистські випадки (у нас були регулярні випуски «Вісника сексизму», який зараз став окремою новинною рубрикою на сайті). А зараз про них пишуть великі медіа та хто завгодно».
Говорячи про формування спільноти навколо медіа, Оксана згадує 2014 рік, коли медіа запустило «Каталог стартапів» — великий перелік нових жіночих бізнесів, які тоді з’явилися. Засновниці брендів одягу та аксесуарів, власниці кав’ярень, салонів краси й освітніх проєктів для дітей потребували знань у маркетингу, тож медіа вирішило проводити лекції для жінок. Зустрічі стали місцем зародження цікавих ідей і проєктів:
«Ми робили каталог для тих, хто хоче підсвітити свій бізнес. Можна було просто заповнити анкету. Переліком користувалася авдиторія, журналісти й журналістки, а також власниці брендів, коли хотіли подивитися на конкурентів і колег».
Жіноча спільнота сформувалася довкола книжкового клубу. Обговорення проходять щомісяця онлайн і офлайн. Онлайн-зустрічі мають попит у дівчат, які живуть не в столиці та за кордоном.
«Ми збираємося, говоримо про книжки. Це дуже терапевтична, цікава розмова».
Існування клубу сприяє тому, що письменниці більше видаються та популяризуються, оскільки для читання обирають лише авторок жінок.
Тема відновлення країни передусім знайшла висвітлення у подкасті «Чому їй не байдуже», який Divoche запустили рік тому. Останній сезон — це розмови з жінками про відновлення з різних точок зору.
«Роль жіноцтва у відновленні колосальна. У подкасті я говорила з Тетяною Бережною, замміністеркою економіки, і вона наголошувала, що ця роль є надзвичайно помітною. Взагалі, жіночі функції в різних сферах життя дуже змінюються. Ми це помічаємо, спілкуючись із авдиторією, вихоплюючи різні настрої».
Зростає попит у жінок на отримання водійських посвідчень на вантажні категорії. Тож команда видання знаходить проєкти, які можуть у цьому допомогти та готує про них матеріали. На думку Оксани, освіта для дорослих і перекваліфікація є важливими чинниками відновлення України:
«Зараз прискорюється залучення жінок до сфер, що були виключно чоловічими, але це вимушені можливості. Прецедентів, коли жінки долучаються до перевезень, працюють у шахтах або стають машиністками метро, більшає. Є багато внутрішніх проблем: може, через те, що ми прийшли до цього не поступово. Та у нас немає іншого вибору».
ГО «Д.О.М.48.24»
Громадська організація «Д.О.М.48.24» була заснована в 2015 році родинами, які переїхали в Івано-Франківськ із тимчасово окупованих територій ОРДЛО. Керівниця Наталія Вишневецька описує роботу на початку повномасштабного вторгнення так:
«Ми були готові до нього, і це допомогло швидко покривати потреби. Чи з’явилися гуманітарні напрямки? Зрозуміло, що так. Від травня ми почали придивлятися: що ми робимо, для чого — або маємо повернутися до того, чим займалися раніше».
Команда організації збільшилася вдвічі, у кризові моменти налічувала до 15 людей. Ндавали допомогу ВПО з виїздом за кордон, з облаштуванням в Івано-Франківську, видачею гуманітарної та грошової допомоги. Наталія мала власний хостел, і він став прихистком. Велику кількість допомоги отримували через оголошення про збори в Facebook:
«Ми просто писали, які потреби: сьогодні треба білизна, завтра — продукти. Коли люди це все приносили, ми розподіляли. Так швидко завели склад».
Згодом ці проблеми відійшли на другий план. Кількість тих, хто потребував такої підтримки, зменшилася. Вирішили зосередитися на інтеграції ВПО в громаду, проводили нетворкінгові заходи.
Організація продовжила захищати права жінок: інформувала про запобігання насильству, надавала психологічну та юридичну допомогу. Аби підвищити економічну спроможність жінок, проводили тренінги з лідерства, фінансової грамотності та професійні курси з можливістю працевлаштування. Є бізнес-курси, де жінки складають бізнес-плани, які можна подати на гранти,. Також діє проєктна лабораторія, де навчають реалізовувати соціальні проєкти.
«Це робить людей а́кторами, а не просто споживачами. Наша мета — не надавати постійно допомогу, а довести жіноцтво до стану незалежності».
Наталія зазначає: останнім часом від жінок часто надходять запити щодо курсів водіння. Також вона входила до комісії з відбору поліцейських, де бачила багато кандидаток, мотивованих працювати в секторі безпеки.
«Я поборниця того, що жінки мають іти в такі сфери. У нас був проєкт у 2018 році: ми знайшли жінок в Івано-Франківську, які працювали у типово “чоловічих” професіях, і зробили фотопортрети».
Зараз організація випускає подкаст «Сильна». Його другий сезон присвячений гендерним стереотипам у професіях, які традиційно вважаються чоловічими. Однак Наталію хвилює, що «чоловічі» сфери не мають комфортних умов для жінок. Це дійсно є проблемою. Ще донедавна в ЗСУ не було форми та бронежилетів, які б анатомічно підходили жінкам.
Також Наталія вважає важливим підсвічувати в оголошеннях, що кандидатом може бути будь-яка людина незалежно від гендеру:
«В Чехії я побачила на міжміському автобусі на задньому склі рекламу про набір водіїв, і там були прям картинки чоловіка й жінки».
На думку Наталії, навіть фемінітиви мають значення: жінки починають ототожнювати себе з професіями, які вважаються прийнятними лише для чоловіків. Часто жінкам не вистачає впевненості відгукнутися на оголошення, якщо вони не відповідають усім вимогам. Або там написано “водій” — і думають, що шукають виключно чоловіка.
Керівниця «Д.О.М.48.24» упевнена, що відновлення України не закінчується відбудовою, а інтеграція внутрішньо переміщених осіб і перехідне правосуддя грають значну роль. У своїх проєктах вона звертає увагу на те, щоб вони були інклюзивними та фізично доступними для всіх груп населення.
Жіночі організації трансформуються, аби відповідати потребам суспільства в умовах війни. Вони проводять освітні програми, підтримують жіноче підприємництво, борються з гендерними стереотипами та сприяють інтеграції внутрішньо переміщених осіб.
Їхні досягнення відзначаються й на міжнародному рівні. Зокрема, Імме Шольц, директорка Фонду імені Гайнріха Бьолля, заявила:
«Українські жінки довели, що їх не можна зводити до ролі жертви. Вони готові займати активну позицію і бути справжніми агентками змін. Вони заслуговують на визнання та, насамперед, на рівне представництво. Задля стабільного та безпечного майбутнього жінки мають бути залучені до процесів прийняття рішень щодо відбудови України».
Важливо підтримувати тих, хто робить значний внесок у відновлення України. Якщо ви читачка або читач — слідкуйте за їхньою діяльністю, долучайтесь до ініціатив та поширюйте інформацію про їхню роботу. Якщо ви активістка чи представниця жіночої організації — шукайте можливості для співпраці та обміну досвідом.
Відновлення України — це спільна справа, і внесок жіночих спільнот у цей процес є неоціненним. Підтримуючи їх, ми інвестуємо в майбутнє країни, де рівність, різноманітність та інклюзивність стануть базою, а не винятком і привілеєм.
Фото на обкладинці: Becca Tapert
Фото в публікації: особистий архів громадськийх організацій.
Ми створили цей матеріал як учасники мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
