росія — світовий лідер з експорту нафти, газу та зневіри. Якщо перші два товари поступово знецінюються через санкції, то зневіру росіяни намагаються розповсюдити всюди, куди можуть дотягнутися. І насамперед — в Україні.
Значна частина фейків і маніпуляцій стосується бойових дій, Збройних сил, «неспроможності» України й подібних наративів, говорить Сергій Прокопенко. Сергій — головний редактор видання «Ґвара Медіа», яке досліджує російські маніпуляції та дезінформаційні кампанії.
«Існують такі історії, на око це 5–10 %, коли внаслідок якогось значного резонансу щодо відбудови в Україні російські пропагандисти “дзеркалять” цю тему, додатково роздмухують і подають під потрібним їм негативним фокусом. Це переважно реакції на процеси, які є в Україні», — коментує Прокопенко.
росіяни просувають звичні вже наративи про «корумпованість» українців і нашу нібито неспроможність відновити зруйновану агресією країну. Така дезінформація націлена і на жителів України, і на міжнародну спільноту.
Одна з улюблених цілей росії — український уряд. Підконтрольні окупантам ЗМІ й анонімні Телеграм-канали перебільшують реальні кейси корупції або самі вигадують скандали. Так окупанти хочуть поглибити ерозію довіри громадянського суспільства до можливостей влади провести країну через процес відновлення.
«Якщо журналісти документують конкретні випадки корупції, росія представляє проблему як ендемічну для всього українського керівництва. Тактика проста: переконати внутрішню українську аудиторію в неспроможності уряду чесно керувати країною. Водночас продемонструвавши союзникам України, що вкладати їхні державні ресурси в Україну є марнотратним», — говориться у звіті Лабораторії цифрових криміналістичних досліджень.
Інша розповсюджена тактика — перебільшення масштабу руйнувань і збитків, завданих економіці та інфраструктурі України. Наративи, які зображують неможливість реконструкції й відновлення, мають змусити українців відчути зневіру щодо майбутнього держави.
У 2023 році у Facebook поширювалася стаття журналіста Павла Казаріна на «Українській правді», що описувала економіку України як «смертельно поранену». Насправді Казарін не писав такої статті, а сайт був погано зробленим клоном українського видання.
«Наша країна є демократичною державою, в ній працюють демократичні інститути. Ця система має відмінні від російських культурні та управлінські параметри. Тому пропагандисти рф атакують основи: демократичні інституції та організації. В атаках вони підкреслюють слабкі сторони, приховують або не згадують сильні, маніпулюють. Загалом це не єдиний інструмент, інструментів багато. Ми про це розказуємо у відповідних аналітиках, які робимо один-два рази на рік», — додає Сергій Прокопенко.
Також пропагандисти намагаються переконати українців, що міжнародна спільнота їх покине. російські агенти впливу стверджують: Захід врешті-решт перестане підтримувати Україну, залишить її знекровленою та нездатною до відновлення. Ці повідомлення мають змусити українців повірити, що в довгостроковій перспективі вони не можуть розраховувати на зовнішню допомогу.
«Із відвертою дезінформацією ми ще не працювали, а от із маніпуляціями стикаємось у роботі постійно. Це боти, які підбурюють людей на протести проти відбудови: мовляв, не на часі ремонтами займатися — треба всі гроші пускати на війну.
Також це дописувачі в тематичних форумах і чатах людей, чиї домівки постраждали через обстріли. Там, навпаки, намагаються підбурювати людей проти влади: буцімто чиновники повільно працюють, все розікрали, “єВідновлення” не діє тощо.
А коли питаєш, де живе людина, які пошкодження житла має та куди з якими документами зверталася — вони зливаються. Вочевидь, ступінь проникнення маніпуляторів та іпсошників доволі високий. Звідси маємо перманентну напругу в суспільстві», — розповідає головний редактор «Полтавської хвилі» Віталій Улибін.
росія використовує розколи в українському суспільстві, аби поглибити їх і посіяти переконання, що відновлення — не на часі. Однією з постійних тем для маніпуляцій є ремонт автошляхів. Пропагандисти активно розповсюджують думку, що підтримувати в належному стані дорожнє покриття під час війни неактуально й задорого.
Та нині ремонт доріг — це не розкіш, а критична необхідність, наголошують в Державному агентстві відновлення та розвитку інфраструктури України.
«Роботи з утримання мережі доріг, які ми плануємо, мають забезпечити проїзд автошляхами. Щоби жоден вантаж військового або гуманітарного призначення не зупинився, а можливість логістики була забезпечена. Те саме стосується мостів. Задача — забезпечити безперешкодний рух транспорту на фронт і з фронту, а також підтримувати дороги для експорту та імпорту товарів», — заявили у відомстві.
Протидією ворожим наративам є їхнє оперативне виявлення, фактчекінг і спростування. Сергій Прокопенко впевнений: державні інституції, громадські організації, аналітичні центри й медійники мають налагодити взаємодію. Треба на ранніх стадіях відстежувати операції впливу, розбирати їх. Варто повідомляти стейкхолдерам про можливі наслідки для інформаційного середовища й динаміку в суспільстві.
«Фактчекінгові організації з високим рівнем довіри, які аналізують інформаційні вкиди, стали б опорою у реагуванні на дезінформацію. Такі компанії можуть створювати альтернативну інформаційну повістку. Інші організації та люди, що довіряють цим фактчекерам, будуть спиратися на них.
У довгостроковій перспективі спрацює підвищення медіаграмотності населення. Це допоможе людям не реагувати на бездоказову інформацію, або ту, яка містить маніпуляції. Важлива підтримка незалежних медіа, які надають якісну фактологічну інформацію та викликають довіру в аудиторії», — коментує Сергій Прокопенко.
Журналісти мають демонструвати успішні кейси відбудови, підкріплені доказами: фото, відео і статистичними даними. Влада, особливо місцева, теж зацікавлена у прозорій і відвертій співпраці з медіа. Помічним буде жанр конструктивної журналістики, за її допомогою можна показати, як масштабувати вдалі приклади відновлення на інші міста і регіони.
«Саме для того, щоби соціальну напругу знижувати, чиновникам і представникам влади необхідно дружити з медійниками. Не ховатися в кабінетах за стосами запитів, а почати відвертий діалог. Чесно розказувати про успішні заходи відновлення й відбудови — і так само відверто говорити з людьми про невдачі, факапи та затримки. Саме журналісти сьогодні можуть знижувати рівень накалу в масах, показуючи приклади ефективної роботи влади», — коментує Віталій.
Аби громада більше довіряла журналістам і не вважала, що опис успішних зразків відбудови — це джинса на користь влади чи бізнесу, важливо розповідати про невдачі також. Віталій Улибін каже, що задача медіа — доносити до суспільства реальність як вона є: без прикрас, таємниць і гіперболізації. Тому при пошуку взірцевих реконструкцій не варто замовчувати «зашквари» влади.
«На мою скромну суб’єктивну думку, нині боятися, що позитивні приклади виглядатимуть як джинса — не варто. Потрібно розуміти, яку ми, журналісти, ставимо собі архізадачу, яку мету переслідуємо. Якщо ми десь похвалимо мера, міністра, працівника ЖКГ або забудовника за гарно виконану роботу, і це додасть видимості цій роботі, а як наслідок — спокою людям, це того варте. Нехай навіть хтось скаже, що це джинса. Головне, що ми виграємо глобально на інформаційному полі. Все інше — тлінь», — радить Віталій Улибін.
Ми створили цей матеріал як учасник об’єднання «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
