Про що писати, де шукати інфоприводи, у кого брати фахові коментарі? Розбираємося з темами екології та захисту довкілля в контексті повоєнного відновлення.
Порівняймо три новини:
1) Торік російська армія запустила по Україні понад півтори тисячі ракет різних типів і ще понад 3,6 тисячі ударних безпілотників.
2) На фото — «кладовище» снарядів у Харкові. Ними росія гатила по місту з 24 лютого 2022 року. Раніше брухту було ледь не вдвічі більше, працівники ДСНС поступово розбирають сміття.
3) Чадний і вуглекислий газ, водяна пара, бурий газ, азот — такі хімічні сполуки утворюються від детонації ракети, артилерійського снаряду чи міни. І це лише ті речовини, концентрація яких у вибуховому заряді найбільша. Поки відпрацьоване залізо залишається в землі, від токсинів окислюються ґрунти й деревина на кілометри довкола. Одночасно забруднюються повітря, земля, ґрунтові води — тобто те, чим ми дихаємо, де вирощуємо продукти харчування.
Відчуваєте, як змінюється фокус повідомлення?
У першому випадку ми лише інформуємо. У другому — викликаємо емоцію. У третьому — максимально наближаємо до читача проблему забруднення довкілля. Всі три новини стосуються війни, та саме остання демонструє вплив бойових дій на природу та наслідки, що можуть позначитися на нас.
Як аудиторія ставиться до екологічних проблем
За даними Київського міжнародного інституту соціології, у 2022 році лише половина українців вважали достатнім рівень інформування про екологічні наслідки війни. Порівнюючи те опитування з нинішнім, аналітики DiXi Group побачили: зараз більше українців усвідомлюють вплив бойових дій на сфери, що напряму не стосуються війни.
Зокрема, на довкілля. Найбільше занепокоєння викликає замінування територій, накопичення відходів (уламків зруйнованих будівель, залишків військової техніки), а також радіаційне забруднення.
Водночас, розуміючи серйозність шкоди, кошти на компенсацію збитків від російської збройної агресії люди не схильні витрачати на відновлення довкілля. Очистку водойм і річок, відновлення лісів, заповідників та інших природних територій коштом державного бюджету підтримує 31,8% респондентів. Пріоритетними для більшості залишаються фінансування армії, відновлення житла та інфраструктури, компенсації постраждалим.
Тема захисту довкілля видається несуттєвою на фоні людських втрат і руйнування міст. Навіть зміни в економіці країни видаються людям цікавішими та вагомішими — адже це про наш статок і можливість забезпечувати себе і родину.
То чи є сенс розповідати про відновлення довкілля?
Звісно. Важливо цю тематику подавати в контексті війни. Говоріть з аудиторією зрозумілими прикладами: нехай побутовими, але так ви робитимете складні для аудиторії теми життєвими. Особливо, коли пояснюєте, як довкіллєві проблеми виникають чи загострюються під час війни.
Екологічні теми можуть стати приводом розібратися: що впливає на якість нашого життя? Що може зробити нас здоровішими, оселі — енергоефективними, а громади — чистішими і придатними до сільського господарства. Хоч зараз ми не відчуваємо вплив хімічних речовин із ракет, через роки це стане реальною загрозою для здоров’я.
Софія Сидоренко, голова громадської спілки «Український Альянс Нуль Відходів»:
«Класно, коли через прості приклади показують причинно-наслідкові зв’язки. Візьмемо тему відходів. Є практика, яка має бути доступна всім, — роздільний збір органічних відходів. Результати досліджень показують: у місті 30–60% відходів — органічні (обрізки, залишки страв, продуктів). Уявімо: щось трапилося, і місто не може вивозити відходи на полігон. Маючи роздільний збір органіки, вийде навпіл скоротити відходи, що потрапляють у загальне сміття й потребують вивезення за межі житлових районів.
Накопичення органічнічних відходів у змішаних — це сморід, харчова рідина, що тече зі сміттєвого пакету… Це все зникає, коли є, де сортувати ці відходи, коли проводять просвітницьку роботу з населенням, що це можливо та як саме. А якщо в громаді цього немає — ось вам ідея розібратися, що потрібно, аби з’явилося. Сортування відходів напряму полегшує, покращує якість життя. І таких прикладів можна наводити безліч. Головне — знаходити різні, цікаві кейси».
Інфопривід може прийти… із фронту
Бійці 126-ї окремої бригади ТрО корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ у своїх підрозділах самотужки сортують відходи. Ініціатива пішла від командування бригади. Місцеві жителі за звичкою спалюють сміття, бо так його легше позбутися. Військові ж поряд із виконанням бойових задач не забувають піклуватися про землю, яку захищають. Чим не приклад, вартий уваги медіа?
Копнемо далі — і можна дізнатися, як прифронтові регіони дають собі раду з відходами війни. Як працюють комунальники? Наскільки сильно території засмічені, але до них немає доступу через мінування, і що з цим робити? Залишається лише обрати фокус.
До речі, волонтери разом із доброчинцями зібрали 126-ї бригаді ТрО кошти на купівлю преса для твердих відходів. Військові планують щомісяця збирати з усіх батальйонів пластикову та металеву тару, пресувати та передавати в пункт сортування.
Фокусуйтеся на зрозумілих прикладах і людських історіях
«Звичайному читачеві, якщо він не прихильник захисту природи та не цікавиться довкіллям, без різниці, що там із ґрунтами зараз. Але якщо йому пояснять, яким чином якість ґрунту впливає на якість морквини, яку він їсть, і що ця морквина містить після того, як виросла в забрудненій від снарядів і ракет землі — тоді матеріал відгукнеться людині зовсім по-іншому», — ділиться досвідом Ярослава Коба, шеф-редакторка екологічно-суспільного видання URSA.MEDIA.
«Ми намагаємось об’єднувати всіх, кому небайдужа природа і тварини, показувати, як екологічність може увійти в повсякденність кожного. Нам також важливо викривати злочини проти екології та фіксувати наслідки екоциду, який чинить росія з довкіллям. Кожна дія російської армії, направлена на знищення нашої природи — це вже, на жаль, інфопривід. Плюс ми працюємо з темою сталого розвитку та свідомого споживання: розповідаємо і про екологічно відповідальний бізнес, і про інші соціальні ініціативи».
Команда працює з лютого 2024 року. Учасники поставили собі амбітну мету: сформувати в українців культуру свідомого споживання ресурсів, інформувати та надихати читачів екологічними рішеннями.
В еко-журналістиці, вважає Ярослава, треба чітко пояснювати: як шкода природі стосується читача та чи може він на своєму рівні вплинути на ситуацію.
Ярослава Коба:
«Ми себе називаємо “людиноцентричне медіа”, бо всі екологічні новини пропускаємо через фільтр “А як це мого життя стосується? А мого читача?”. Намагаємося писати простою мовою. Може, якомусь екологу здасться, що ми недостатньо компетентні чи поверхнево розбираємо якусь тему. Але ця простота необхідна, щоби зацікавити людей, пояснити базові речі щодо екології.
Тому й пишемо про те, що стосується кожного. Так ми стимулюємо людей, аби вони ділилися нашим контентом. Чим більше буде такого контенту, тим більше шансів, що Міжнародний кримінальний суд визнає екоцид злочином. Ми всі боремося за те, щоб росія заплатила за цю війну сповна. Тому маємо фіксувати і говорити про наслідки її руйнівних дій у тому числі для довкілля».
Розповіді про сьогоднішні труднощі громади або ж окремі історії мешканців дозволяють підсвітити екологічний бік воєнних проблем. Наприклад, URSA.MEDIА працює зараз над матеріалом про те, як фермери самі розміновують поля. На допомогу ДСНС потрібно чекати тижнями. Тому на свій страх і ризик чоловіки йдуть у поля, аби розмінувати угіддя та встигнути до посівної. Серед таких сміливців, на жаль, є ті, хто натрапляє на міни.
Через такі історії вдається плавно налаштувати читачів на складнішу тему: забруднення земель мінами та шляхи очищення територій. Тут можна звернутися до іноземних прикладів. Пошукайте, що писали медіа про подібну проблему в країнах-учасницях Боснійської війни. Ймовірно, якісь рішення підійдуть Україні.
Ловіть тренди, але зважайте на воєнний час
Пару місяців тому в медіа розлетілася новина про повернення в Україну ZARA та інших популярних брендів масмаркету. Нібито йдеться про відновлення бізнесу, і це добрий знак: економіка працює… А як щодо російського сліду в цій темі? Звучить інтригуюче, правда? Ще дивніше виглядає зв’язок брендів із російською нафтою. Пояснимо, де тут про довкілля.
Автори дослідження Fossil Fashion з’ясували: до складу тканин, з яких відомі бренди шиють одяг, входить російська нафта. Треті країни завозять її з держави-агресорки десятими колами. Попри складну і доровартісну логістику, це досі робоча схема для деяких виробників текстилю. У них масмаркет і закуповує матеріали для колекцій.
За офіційними даними, Західна Європа повністю відмовилася від прямого постачання з росії газу й нафти, проте певний обсяг ресурсів надходить до ЄС через інші нафтопереробні заводи. Завдяки цій лазівці рф торік заробила мільярд євро.
Таким чином fast fashion стає не просто «засміченням» наших шаф, а згодом — смітників, але й чинником, що опосередковано підтримує російську економіку. А нині економіка росії цілком воєнна і спрямована проти України. Після таких фактів навряд чи захочеться пошопитись у ZARA.
Ярослава Коба:
«Нові дослідження показують: мікропластик у Світовому океані значно перевищує показники, на які раніше розраховували вчені. Якби ми написали це в той день, коли з’явилася новина про відкриття ZARA в Києві, люди пройшли би повз цю новину. Тому постійно треба підлаштовуватись до контексту сьогодення, думати, як щось далеке стосується твого читача саме зараз».
Схожий зв’язок із російськими викопними ресурсами встановила громадська ініціатива Break Free From Plastic. В їхньому дослідженні йдеться про виготовлення пластику, в складі якого теж є санкційна нафта.
Як бачимо, екологічні дослідження дають цікаві інфоприводи. Також варто слідкувати за звітами міжнародних екологічних організацій. Певні факти чи статистика можуть стати відправною точкою, аби розкрити глобальну тему довкілля через локальний контекст, через призму війни.
Радимо моніторити такі сторінки:
- Break Free From Plastic;
- Zero Waste Europe;
- GAIA (Global Alliance for Incinerator Alternatives);
- European Research at Ecologic Institute.
Перевіряйте експертів
Наукові знахідки часто потребують пояснення фахівців чи доповнення прикладами з життя. Для цього добре мати кількох перевірених експертів.
Найперше, що радить Софія Сидоренко, — проаналізувати всіх доступних спікерів. І, враховуючи їхній досвід, наукові напрацювання та репутацію, обирати найфаховіших. Це не повинні бути лобісти бізнес-інтересів. Скажімо, ті, хто просуває ідею «тепло- та електроенергії зі сміття» або ж спалювання як єдиного можливого рішення задля зменшення відходів.
Перевірити потенційних лобістів можна за звітністю організацій. Усі професійні громадські об’єднання мають оприлюднювати звітність про свою діяльність на сайті. У документах вони вказують надходження: хто їх фінансує, хто донор. Проаналізувавши перелік, можна зрозуміти, чи спільнота підтримує чиїсь інтереси. Буває, що спонсори зовсім далекі від збереження довкілля.
Софія Сидоренко:
«У питанні енергетичної ефективності та енергетичної безпеки, де є приклади рішень, я раджу звертатися до ГО “Екодія”. Щодо законодавчих норм, судових рішень чи інших юридичних питань у сфері екології гарно пояснять експерти та експертки МБО “Екологія. Право. Людина”. Про управління відходами та іншими ресурсами розкажемо ми в Zero Waste Alliance Ukraine.
Ми допоможемо журналістам розібратись у поняттях повторного використання, у проблемі сміттєспалювання, розповімо, чому громадам варто запобігати утворенню відходів. Маємо напрацювання з європейськими колегами. Зокрема, дослідження про економічну вигоду для громад від впровадження екологічних рішень. Це те, що можна відтворити в Україні у процесі реформування сфери довкілля. І це також — про повоєнне відновлення».
Медійникам складно зрозуміти «наукову» мову
Йдеться навіть не про пошук цікавих інсайтів серед термінів. Тут хоча б зрозуміти сутність інформації, щоби подати її просто.
Ярослава Коба:
«Багато експертів, саме екологів, спілкуються науковою мовою. Коли береш коментар, та ще й відправляєш до фахівця журналіста-початківця, там таке несеться в розмові, що людина губиться. Я й сама, коли слухаю деяких експертів, остаточно їх не розумію. Тоді доводиться казати: так, це все добре, ґрунти, ерозії… А ви мені, будь ласка, поясніть, який це матиме наслідок для життя? Як забруднення ґрунтів відобразиться на мені, на їжі чи воді, яку споживаю? Що буде з повітрям, яким дихаю?
Друга проблема — мало не в кожного експерта власна думка, і вони не сходяться майже ніколи. Наприклад, готуючи матеріал про наслідки підриву Каховської ГЕС, ми подзвонили трьом екологам. Питаємо: що буде з цим регіоном, на які наслідки очікувати? Один каже — буде пустеля на місці Каховської ГЕС. Телефонуємо іншому — той каже, що не буде ніякої пустелі. Абсолютно протилежні думки.
Вони аргументують, пояснюють — та коли сам не маєш екологічної освіти, достеменно не можеш зрозуміти, що ближче до реальності. Ми в матеріалах транслюємо всі думки, але ж і для себе хочеться розуміти правду».
В якості вирішення ситуації Софія Сидоренко пропонує громадським організаціям, експертам у сфері екології та довкілля стати відкритішими до медіа. Можна разом робити спецпроєкти чи інформаційні кампанії. Так одні просуватимуть дієві рішення для країни, а інші — збагачуватимуть власні екологічні знання.
Софія Сидоренко:
«Екологічним організаціям та державним інституціям у сфері захисту довкілля треба бути ініціативнішими, прагнути розповідати журналістам про свої напрацювання. Також це може бути підтримка міжнародних програм. Та пам’ятайте: основним “бенефіціаром” тут є довкілля. Але довкілля не може говорити саме за себе. Тому ми, громадянське суспільство та медіа, мусимо бути його голосом, озвучувати рішення, які насамперед позитивні для довкілля і для всієї країни, а не для зацікавлених сторін».
Простою мовою, що таке Zero Waste та як поводитися з відходами по-сучасному, — читайте у посібнику Zero Waste Kharkiv
Тема довкілля хоч і здається неактуальною, але до неї все одно доведеться звертатися: у тому ж контексті повоєнного відновлення. Нові інфраструктурні, енергетичні проєкти вже починають втілювати з урахуванням «зеленої» складової.
Це точно та сфера, яка потребує глибокого занурення в дослідження. Інколи краще докрутити швидку новину про лісову пожежу чи забруднення водойм і зробити вдумливу, проблемну статтю. Корисного інформаційного вихлопу з того буде більше.
Ми створили цей матеріал як учасник об’єднання «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win
Обкладинка: Андрій Марієнко
