Відновлення країни після великої війни, крім відбудови, включає зміцнення фундаментальних принципів медіаосвіти. І це невідкладне питання. Тож поки російська дезінформація й факапи воєнного часу виявляють слабкі місця медіа, освітні організації шукають гнучкі рішення для редакцій і шкіл, з яких має починатися медіакультура.
Гібридна російська агресія вимагає відповіді не лише на фронті, а й в інформаційному просторі. Як це: створювати кейси, на яких навчатимуться медіа інших країн, розповіли представники українських освітніх організацій Львівський медіафорум, Media Development Foundation (MDF), EdCamp Ukraine. Також в огляді — досвід їхніх колег.
Виклики освіти відновлення
Без культури медіа не буває усвідомленого громадянського суспільства, яке має бачення майбутнього. Здається, саме це мав на увазі лейпцизький професор Оскар Пешель, автор афоризму, що війни виграють учителі. У 1866 році, коли Пруссія перемогла Австрію, професор зауважив, що вирішальною у війні стала сильніша на той час ідея єдиної національної державності на противагу багатонаціональній Австрійській імперії. Модель державного устрою Пруссії можна покритикувати, однак переможна візія на полі бою під Садовою і всі дотичні до неї процеси — повчальна історія.
З якими викликами мають справу освітні організації, які навчають редакції та вчителів? Ось деякі приклади.
- Посилення цифрової трансформації. Продовжити інтеграцію цифрових технологій у медіаосвіту, зокрема через акцент на критичному мисленні та інформаційній безпеці.
- Фокус на психічному здоров’ї та патріотизмі. Розробка нових медіапрактик для забезпечення стійкості та підтримки України в інформаційному просторі.
- Розширення громадських проєктів. Збільшити кількість ініціатив для різних соціальних груп: наприклад, людей старшого віку і тимчасово переміщених осіб.
- Зміцнення координації. Поліпшити колаборацію організацій для обміну ефективними методами й створення цілісної стратегії.
- Відповідь на інформаційні загрози. Гнучка адаптація навчальних програм таі інформаційних кампаній.
- Об’єднання з освітньою системою Євросоюзу. Побудувати єдину систему європейського освітнього простору.
Крім того, освіта має сприяти відновленню українських медіа, що зазнали наслідків війни та мають захищати суспільство від інформаційних загроз росії.
«Бути чи не бути?» та інші редакційні питання
З одного боку, медіа потребують адаптації до нових умов, з іншого — активного розвитку нових технологій і стратегій для подолання викликів великої війни. Для цього потрібні добрі фахівці, хоча в країні відчувається кадровий дефіцит. І він, прогнозують представники медіаорганізацій, стане ще гострішим: досвідчені журналісти вигорають, вступають до Сил Оборони, виїжджають за кордон або змінюють професію. На часі також проблеми з відключенням електроенергії й повними блекаутами, загрози обстрілів редакцій і медійників.
Щодо цифрових викликів, українським редакціям важливо призвичаїтися до штучного інтелекту.
«Його варто розцінювати не як загрозу професії та журналістиці загалом, а як колегу, якого можна і варто навчити потрібному та використовувати його знання і можливості в роботі. Медіа вже навчилися використовувати ШІ для розшифровки аудіо, обробки відео, однак варто розширювати можливості та вчитися використовувати такі інструменти, наприклад, у жанрі розслідувань, аналітики тощо», — каже керівниця дослідницького відділу Львівського медіафоруму Ольга Білоусенко.
На часі й фінансова стабільність редакцій. Донорське фінансування, яке було і є критичним під час війни, може змінити фокус на інші країни, що зменшить фінансову підтримку українських медіа, відзначає операційна директорка MDF Тетяна Кулькова.
А ще, нагадують у MDF, варто пам’ятати про зростання тиску з боку влади, яка може посилити контроль над медіа через законодавчі зміни й адміністративні важелі.
Пріоритети медіаорганізацій
До великої війни було важко уявити, що Львівський медіафорум опікуватиметься прихистком журналістів чи розвиватиме такий напрямок, як ретріти для медійників. Сама конференція LMF із майданчика діалогу між українськими та іноземними медіа виросла до платформи, що заохочує світ до підтримки України. Змінився і фокус освітніх програм для медійників.
«Нещодавно ми оформили освітню складову наших проєктів в окрему програму — Media Excellence Program. Ми не прагнемо бути навчальним центром, але налагоджуємо механізм, який допоможе всім медіа, яким ми надаємо підтримку, легко отримувати доступ до професійних знань і навичок», — каже креативний директор Львівського медіафоруму Отар Довженко.
До цього медіаорганізацію спонукав запит самих медійників. У 2024 році LMF провів дослідження «Донорське поле підтримки для медіа в Україні», в межах якого з’ясовували, чого медіа бракує і що приносить їм дискомфорт у співпраці з донорами й організаціями підтримки медіа.
«Виявилося, що одна з найбільш деструктивних практик у цій співпраці — нав’язування навчальних активностей у пакеті з грошовою допомогою, коли редакції, аби отримати грант, вимушені проходити тренінги, слухати лекції з тем, визначених організаторами чи донорами на власний розсуд», — коментує Отар Довженко.
Часом редакції мають звітувати по кількох грантових проєктах, і з-поміж тренінгів обирають найважливіші. Тож тепер кожному проєкту, який має навчальну складову LMF, передує опитування й дослідження потреб редакції.
Для таких поширених запитів, як можливості використання ШІ або робота з гугл-аналітикою, Львівський медіафорум організовує колективні тренінги. Наприклад, за участі компанії SEO for Media. Утім, найкраще — консультація для редакції або й для однієї людини, вважає Отар Довженко. З таким підходом Львівський медіафорум веде кілька проєктів стратегічної підтримки медіа, в яких є навчальна складова.
«Зокрема, це підтримка п’яти редакцій Дніпропетровської області. Ми запропонували редакціям скласти власне “меню” консультацій і тренінгів. Також ми маємо тривалий спільний проєкт із n-ost і Інститутом масової інформації Fight For Facts — підтримку 16 регіональних медіа. Цього літа вони збирались у нас у Львові на триденний тренінговий марафон. Говорили про організацію редакції, про нативну рекламу, написання грантових заявок і ведення проєктів», — навів приклади Отар Довженко.
У MDF одним із найважливіших напрямків вважають розвиток стійкості медіа й також обирають індивідуальний підхід.
«Ми хочемо, аби медіа могли не лише вижити під час кризи, а й розвиватися», — каже Тетяна Кулькова.
Уже понад рік організація реалізує програму Community Leaders, що допомагає посилити приблизно 40 медіа. Ця програма допомагає медіа ставати лідером у своєму регіоні або громаді, і впливати матеріалами на процеси в громаді. При цьому кожне медіа проходить загальну програму тренінгів із покращення якості контенту, запуску комерційного відділу, налаштування HR-процесів, запуску спільноти тощо. Крім того, є індивідуальний план: він включає консультації вузького спеціаліста, наприклад, із запуску чи покращення відеоконтенту.
Також уже рік MDF запускає та перезапускає медіа у прифронтових регіонах на програмі Local Media Relaunch Initiative. Тут редакції проходять шлях від ідеї медіа до повноцінної редакції з усіма налаштованими процесами. Медіа надають технічну підтримку, і це важливий етап у визначенні позиціонування, створенні айдентики з досвідченими арт-директорками, розробці власного сайту.
«Торік ми набрали 15 медіа в цю програму й добрали цього року п’ять, оскільки деякі редакції закрили свої запити і вийшли з програми або подалися на Community Leaders і пройшли відбір», — розповіла Тетяна Кулькова.
Понад те, MDF практикує менторську підтримку медіа, яку надають 90 фахових медіатренерів.
Виклики освітян: інформаційна безпека та стійкість
Усі виклики медіаосвіти тією чи іншою мірою стосуються діяльності EdCamp Ukraine, відзначає віцеголова громадської організації Олена Масалітіна. Відповіддю на них стала стратегія «Теорія змін до 2030 року». На освітян і школярів спрямовані такі програми, як СЕЕН, яка стосується соціально-емоційного та етичного навчання, чи Толоки стійкості, які проходять онлайн. На них запрошують усіх охочих.
Програма CEEН допоможе опанувати м’які навички: емоційний інтелект, постановку цілей, співпереживання, позитивні взаємини, ухвалення рішень тощо. Толоки стійкості — це двогодинні онлайн-зустрічі з експертами різних галузей. На толоках освітяни й школярі рефлексують, діляться досвідом, аби почуватися ресурсними і стійкими.
А відповіддю на інформаційні загрози в освіті стала програма EdCamp Ukraine «Аси інтернету». Зараз основи безпечної та відповідальної роботи в інтернеті та викладання учням цифрової грамотності й м’яких навичок проходять 20 освітян. За задумом EdCamp Ukraine, вони стануть першою тренерською когортою, яка навчатиме освітян по всій Україні за новою методологією.
Щорічні національні та регіональні «(не)конференції» EdCamp Ukraine теж спрямовані на подолання викликів медіаосвіти.
«Наприклад, Точка стійкості, дев’ята національна подія організації, мала понад 40 сесій. А уявляєте, скільки можна отримати від повноцінних 56 подій по всій країні?», — запитує Олена Масалітіна.
Широкий погляд на відновлення освіти практикує IREX. Проєкти організації стосовно доступу до якісної інформації та освіти націлені на молодь, освітян, лідерів громадянського суспільства та медіа. Від 2014 року IREX допомагає долати наслідки війни ветеранам, внутрішньо переміщеним українцям і мешканцям прифронтових територій.
У 2014 році IREX запустив програму «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність» для підвищення стійкості до дезінформації та пропаганди через розвиток критичного мислення серед освітян і учнів. Одна з нових програм IREX у колаборанції з медіа «Куншт» навчає фактчекерству підлітків. На тренінгах вони мають опанувати перевірку і спростування дезінформації, навчитися створювати відеоконтент.
«Під час відбору ми надаємо перевагу учасникам із Миколаївської, Одеської, Чернігівської, Харківської областей, а також підконтрольних територій Донецької, Херсонської та Запорізької областей. Проте, якщо ти з іншої області, — подавайся неодмінно, ми радо чекаємо на всіх!», — йдеться в описі програми.
Це не перший приклад таких тренінгів. Серед організацій, як їх реалізують — «Вокс Україна», що має окремий проєкт із фактчекінгу VoxCheck. Одна з ініціатив проєкту — рекомендації з протидії дезінформації — адресована не лише локальним медіа, а й органам місцевої влади. І це приклад того, що медіаграмотність стосується кожного.
Україна має здолати інформаційну нерівність між різними віковими групами, каже в інтерв’ю виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації Діана Дуцик. У співпраці з DW Akademie організація провела комплексне дослідження потреб людей старшого віку (60+) у сфері медіаграмотності. Ці дані мають стати основою для освітніх моделей з медіа та інформаційної грамотності для людей старшого віку, які планує реалізувати Український інститут медіа та комунікації.
Імпакт: формування майбутнього сьогодні
Яким може бути результат роботи освітніх організацій, не береться прогнозувати навіть медіаексперт Отар Довженко.
«Остаточна мета — спроможні медіа, які ростуть, розвиваються, формують нове, здорове медіасередовище. Воно буде менш залежним від зовнішньої допомоги, більш інтегрованим у суспільство і в суспільні процеси (у тому числі — у процес відновлення), і яке свідомісно буде частиною глобального медіасередовища. Це далека мета, але ми туди йдемо», — каже креативний директор Львівського медіафоруму.
Під час великої війни команда організації вирішила не встановлювати тематичних обмежень. Мовляв, редакціям можуть знадобитися навчання й консультація і щодо редакційних стандартів, і щодо оформлення громадської організації й податкової звітності.
В EdCamp Ukraine націлені розвивати більше напрямків цифрової трансформації, зокрема подолання та попередження інформаційних загроз. Зі стійкістю, психічним здоров’ям і зміцненням співпраці між ГО організація працює від початку заснування.
«Сподіваємося на щасливе, стійке, просунуте й заряджене вчительство, готове співпрацювати, відкрите до змін, із розвиненим критичним мисленням. Яке знає, як жити тут і зараз і як без остраху жити в майбутньому. Яке починатиме із себе та вчитиме цього дітей», — говорить Олена Масалітіна.
Щодо міжнародного досвіду, окрім цифрових трансформацій, освітні організації звертають увагу на системні підходи.
«Приклад того, що хотілося б перейняти, — шкільна медіаосвіта, яка сприятиме формуванню критичного мислення у молодого покоління, будуватиме у спільноти запит на факти і аналіз, а не на гасла й популізм», — коментує Тетяна Кулькова.
Попри всі загрози й випробування, освітнім організаціям удається зберегти свої переваги у гібридній війні.
«Зараз Україна знаходиться в унікальній позиції. Ми проходимо досвіди, формуємо базу знань і напрацювань в умовах війни, якою будуть користуватися журналісти інших країн», — каже Тетяна Кулькова.
Тим часом медіаграмотність стає інструментом національної безпеки, впливу на громадянське суспільство. Певне, це і є найбільше досягнення медіаосвіти.
Фото на обкладинці: (Не)конференція EdCamp Ukraine єднає освітян у Харкові.
Ми створили цей матеріал як учасники мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
