Skip to content Skip to footer

Вплив COVID-19 і широкомасштабного вторгнення на сферу освіти

Широкомасштабна війна та її наслідки стали катастрофічними для сфери освіти в Україні. Скасування занять через обстріли, перебої зі світлом та інтернетом, складнощі в концентрації під час онлайн-занять викликають постійний стрес і в учнівства, і у вчительства. Допоміжним у процесі адаптації освітнього процесу став досвід COVID-19. Проте багато викликів залишаються невирішеними.

Від COVID-19 до широкомасштабного вторгнення рф в Україну

11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про запровадження карантину для всіх закладів освіти. Спочатку він мав тривати три тижні — з 12 березня до 3 квітня — однак пандемія COVID-19 не відступала. Відтоді на деякий час на двері шкіл, вишів та інших закладів освіти повісили замки.

Єдиною альтернативою очному навчанню стало дистанційне. Весь навчальний процес відбувався через екрани телефонів, планшетів і комп’ютерів, оскільки через високу захворюваність доводилося обмежувати робочі й соціальні зв’язки.

Поступово обмеження послаблювалися. Від 22 травня 2020 року в Україні було запроваджено систему адаптивного карантину. Області України поділили на чотири зони: «зелену», «жовту», «помаранчеву» та «червону». Залежно від епідеміологічної ситуації в кожному регіоні визначали власні правила вибору формату навчання.

Так продовжувалося до 24 лютого 2022 року. Пандемія COVID-19 спадала, а тоді й взагалі відійшла на другий план, оскільки російська федерація розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Через безпекову ситуацію Міністерство освіти та науки рекомендувало призупинити освітній процес і відправити учнівство на двотижневі канікули. Та у деяких регіонах пауза затягнулася до кінця навчального року.

Руйнування закладів освіти

Велика частина шкіл та учнів опинилися в окупації або в зонах бойових дій. По територіях, де не відбувалися наземні сутички, армія росії наносила ракетні удари, у тому числі по закладах освіти.

MA206825
Школа на Салтівці після ракетного обстрілу. Фото: «Накипіло»

За даними Міносвіти, в Україні знищено повністю 365 закладів освіти, ще 3 433 отримали пошкодження різного рівня. На Харківщині зруйновано 69 закладів та 705 уражено.

Понад те, у навчальних закладах на звільнених територіях фіксували випадки навмисного пошкодження шкільного майна та мародерства, що обмежує можливість закладів освіти повернутися до навчання офлайн.

Вчительство: виклики та бар’єри

Відновити навчання в онлайн-форматі багатьом навчальним закладам допоміг досвід пандемії COVID-19, який здобули освітяни за два роки до повномасштабного вторгнення. Тож процес адаптації до нових умов запустився швидко, ділиться викладачка харківських вишів Кристина Пашкіна:

Проте й без викликів не обходиться. Аналітичний центр Cedos за підтримки Представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні презентував дослідження за 2022–2023 роки «Умови праці вчителів і вчительок: вплив війни та перспективи змін». Згідно з ним, вчительство отримало серйозне додаткове навантаження паралельно зі скороченням виплат.

По-перше, це пов’язано з виїздом та звільненням колег. Освітяни, які залишаються на своїх місцях, мають виконувати додаткову роботу: брати «не свої» класи або предмети. По-друге, вчителі витрачають більше часу на організацію уроків під час тривог, відключень світла та інтернету, а також при викладанні учням, які перебувають за кордоном. Їм доводиться об’єднувати непоєднувані теми, скорочувати кількість групових завдань і робити відеозаписи уроків із подальшим розміщенням на електронних платформах, щоби максимально дотримуватися навчальних програм. 

Крім безпосередніх посадових обов’язків, додалися координація та розміщення внутрішньо переміщених осіб (позаяк навчальні заклади є точками транзиту), психологічна підтримка учнівства, розподіл гуманітарної допомоги, обслуговування Пунктів незламності тощо.

Якої допомоги потребує вчительство? Дослідження якості організації освітнього процесу в умовах війни у 2022/2023 роках наводить такі дані:

Учнівство та освітні втрати

За перший місяць повномасштабного вторгнення в Україні 4,3 мільйона дітей покинули свої домівки, повідомили в ЮНІСЕФ. Понад 1,8 мільйона з них переїхали в сусідні країни, ще 2,5 мільйона стали внутрішніми переселенцями всередині України.

«Війна призвела до одного з найстрімкіших і наймасштабніших переміщень дітей із часів Другої світової війни», — зазначила виконавча директорка ЮНІСЕФ Кетрін Рассел.

Школи неподалік від зон бойових дій не можуть працювати офлайн. Утім, частина школярів та їхніх батьків навіть попри переїзд в інші країни, регіони чи навіть опинившись в окупації не захотіла полишати рідні освітні заклади. 

Згідно з дослідженням Державної служби якості освіти, проведеним у 2022 році, панівна форма навчання учнівства відрізняється від регіону до регіону. Так, на Сході України — це переважно дистанційна, на Заході — очна.

Складною є ситуація з учнями, які залишилися на окупованих територіях. Вони здебільшого не мають доступу до повноцінної української освіти через проблеми зі зв’язком і тиск окупаційних адміністрацій.

Для багатьох учнів саме онлайн навчання стає єдиною можливістю вчитися в українських освітніх закладах. Це створює певні виклики, які частково вдалося подолати ще під час пандемії. Наприклад, для навчання учням потрібні гаджети, робочі місця вдома та стабільний зв’язок. 

Згідно з дослідженням Info Sapiens, батьки та вчителі погоджуються з тим, що війна спричинила освітні прогалини.

Загалом учнівство та учительство по-різному бачать основні бар’єри в освітньому процесі. Проте головний бар’єр спільний: повітряні тривоги.

Питання інклюзивності

Широкомасштабне вторгнення загострило і без того чутливе питання: як зробити навчання доступним та якісним незалежно від місця проживання, добробуту в родині чи індивідуальних особливостей здобувачів освіти.

За оцінками американських Центрів з контролю і профілактики захворювань, один із чотирьох дорослих людей живе з однією або більше інвалідністю, яка може впливати на зір, мобільність, пізнання, спілкування, слух, психічне здоров’я або соціальні стосунки (2020). 

Під час пандемії COVID-19 усі зосередилися на пошуку недоліків онлайн-навчання: відсутності рівного доступу до електронних гаджетів та інтернету, поганій концентрації учнів на матеріалі та на проблемах регулювання академічної недоброчесності. Проте саме для вразливих груп населення онлайн став можливістю відносно безперешкодно здобувати якісну освіту. 

Зокрема і для тих, хто працює повний робочий день, має специфічні сімейні обставини, віддалене від закладу освіти місцеперебування чи особливості ментального або фізичного здоров’я. Наприклад, за словами Манал Вайт, менеджера з набору студентів у Глобальному кампусі Університету Меріленда (UMGC), студентів із РДУГ часто приваблюють онлайн-програми.

Звісно, деякі аспекти онлайн-навчання можуть створювати бар’єри для студентів з інвалідністю. Однак створити інклюзивні онлайн-курси подекуди легше та дешевше, ніж реалізувати це у приміщенні школи чи університету.

Що буде далі?

Згідно з дослідженням Організації економічного співробітництва і розвитку, учні та учениці, які мали перерви у навчанні, потенційно мають нижчий дохід, ніж такі, що навчалися безперервно. Частка втрати протягом усього кар’єрного шляху може сягати 3% і більше. На її зростання можуть впливати й інші фактори: психологічний стан, добробут в родині тощо.

Так, дослідники Cedos зазначають, що 61% дітей мають симптоми стресу (на думку батьків):

Наслідки відчує і світова економіка. За історичними даними, наведеними у цьому ж дослідженні, студенти, які постраждали від перерв у навчанні у 2020 році, потенційно знизять ВВП своїх країн на 1,5% і більше протягом наступного сторіччя. В Україні з урахуванням негативного впливу російського широкомасштабного вторгнення ця цифра буде значно більшою.

Попередити все це поверненням рівня освіти до 2019 року неможливо. Проте вихід є.

Що можна зробити?

Якщо ми говоримо про вчителів, викладачів, лекторів, план індивідуалізації може бути наступним:

  • оцінка компетентності та ефективності викладачів у використанні різних форматів навчання (очного, дистанційного, змішаного);
  • розробка та впровадження гнучкої системи розподілу навантажень, коли викладачі працюють у форматі, в якому вони найбільш компетентні та ефективні;
  • систематична перекваліфікація та можливість професійного розвитку (як горизонтального, так і вертикального).

Індивідуальний підхід до учнівства і студентства може бути реалізований у декілька кроків, це:

  • комплексна оцінка навчальних потреб і прогалин в знаннях;
  • розробка індивідуального навчального плану;
  • використання різноманітних підходів та їхня адаптація до особливостей сприйняття та індивідуального рівня учня;
  • перехід до нового матеріалу виключно після успішного засвоєння попереднього.

Такий двовекторний підхід допоможе не лише закрити прогалини, а й значно підвищити рівень освіти в Україні.

Усе геніальне — просто, але й складно водночас. Складність не стільки в реалізації, скільки у повній трансформації чинної системи освіти. Ламати шаблон універсальних стандартів і масового підходу доведеться багатьом: від керівників навчальних закладів при затвердженні планів — до батьків, які мають брати на себе більшу відповідальність за навчальний процес дітей.

Залишити коментар