Зазвичай новини про довкілля набувають розголосу, коли сталося щось лихе. Наслідки витоку мазуту в Чорне море після аварії російських танкерів обговорювали кілька днів, а провокації росіян на Запорізькій АЕС вкотре примушують замислитися над безпекою атомної енергетики. Такі інфоприводи було би дивно обійти увагою, та журналістський хист проявляється ще й у тому, аби знаходити актуальне там, де воно неочевидне. Потренуймося на екологічних темах?
Разом із фахівцями й фахівчинями у сфері екології та захисту довкілля поміркували, які теми недостатньо висвітлюють у ЗМІ та як їх доречно подати в умовах війни.
Оберіть правильний фокус
Життєвих викликів зараз вистачає, і наслідки впливу війни на довкілля не виглядають як першочергові для вирішення. Та й читати, що через збройну агресію росії псується екологія, яка й раніше була не в ліпшому стані — лише заганяти себе в негатив. То чи розповідати про це взагалі?
Так, але є нюанс: варто обрати доречний фокус. Тут стане у пригоді журналістика рішень. Описуючи проблему довкілля, подумайте, що можна зробити вже зараз. Якщо рішення немає, проаналізуйте закордонний досвід і шляхи покращення ситуації.
Поясніть вплив проблеми на буденне життя
Як різні процеси в довкіллі та їхні наслідки позначаються на нас сьогодні, а що ми відчуємо на собі в майбутньому? Від розуміння зв’язку «людина — довкілля» значною мірою залежить ставлення до екологічних проблем. Що чіткіше розтлумачите цей зв’язок, то охочіше аудиторія відреагує на ваш контент.
«Людина і природа — єдине ціле. Хоча це звучить дещо філософськи чи екзистенційно, ми не просто живемо на цій планеті, ми її невід’ємна частина. Кожна наша дія впливає на неї та, відповідно, на нас самих.
Коли говорять про екологію, часто складається враження, що людина — щось окреме від природи, ніби спостерігач ззовні, який може впливати на довкілля, але не є його частиною. Це хибне уявлення призводить до поверхневого розуміння екологічних проблем і нездатності побачити шляхи їх вирішення», — вважає Оксана Коноваленко, керівниця напряму «Вода» Всесвітнього фонду природи WWF-Україна.
Впишіть екологічну тему у воєнний контекст
І тут підкинемо вам декілька ідей.
Екосистемні послуги, або Як стан природи впливає на якість життя
Екосистемні послуги — це корисні властивості природи, якими ми користуємося безкоштовно. Наприклад, коли взимку дерева сповільнюють пориви вітру, а влітку в тіні від них не так спекотно, та ще й з-під лісу виходить вологе прохолодне повітря, і нам легше дихається у спеку.
«Існують сотні різних екосистемних послуг, і всі вони доводять: що кращим буде стан природи, то якісніше наше життя. До екосистемних послуг відноситься і споживання рослинної продукції. До прикладу, переважна більшість рослин, плоди яких ми їмо, може бути запилена винятково дикими комахами. Втратимо цих комах — втратимо дві третини їстівних рослин», — пояснює голова громадської організації «Українська природоохоронна група», еколог і зоолог Олексій Василюк.
Поміркуйте, що окремі громади й уряд загалом роблять задля усунення чи зменшення негативного впливу на екосистеми (на ліси, степи, гори, водні ресурси), як відновлюють довкілля після завданої шкоди.
Оксана Коноваленко:
«Уявімо, що підприємство планує будівництво заводу на березі річки. Для мінімізації впливу на водну екосистему воно встановлює сучасні очисні споруди, які забезпечують мінімальне забруднення води й повітря. Також підприємство розробляє програму моніторингу стану річки та якості повітря. У країнах ЄС такі заходи закріплені на законодавчому рівні: бізнес зобов’язаний компенсувати екологічні втрати, дотримуватися принципу “забруднювач платить”.
Хоча законодавство передбачає екологічні вимоги до розміщення, проєктування та будівництва підприємств, в Україні контроль за їхнім дотриманням недостатній. Забудовники часто не впроваджують заходів, які б сприяли адаптації до кліматичних змін, зменшенню температури повітря, забезпеченню додаткового надходження вологи. Натомість збільшується площа, вкрита бетоном і склом, що негативно впливає на мікроклімат міських територій».
У кращому випадку, продовжує науковиця, забудовники висаджують кілька дерев поруч із новобудовами після вирубки масива зелених насаджень. Але цього недостатньо, аби компенсувати екологічні втрати.
Оксана Коноваленко:
«Ще одна тема, недостатньо висвітлена в ЗМІ — спільна відповідальність за стан річок. Люди не усвідомлюють, що річка не належить одній громаді чи області, річка — єдина для всіх. Хаотичне господарювання на водозборах річок, незаконне створення численних ставків, загат, безконтрольний забір води, недбале ставлення користувачів до потреб інших створює низку проблем: від погіршення якості води до її дефіциту для мешканців, які живуть нижче за течією.
Для журналістів це вже привід дізнатися: чому є так багато ставків, чи вони створені у відповідності до законодавства, чи мають водопропускні споруди, скільки води доходить до громад нижче за течією, наскільки вода придатна до споживання».
Також у тему
Говорячи про водні екосистеми, зверніться до проблеми збереження прибережних водозахисних смуг. Часто ці ділянки зазнають значного впливу через забудову, сільськогосподарську та іншу діяльність. Це має серйозні наслідки як для річок, так і для місцевих жителів, які залежать від водоймищ.
«Дуже чутливе для довкілля питання — розвиток зеленої енергетики та, наприклад, побудова вітрових електростанцій у Карпатах. Замість того, аби берегти ці території (а Карпати — це 4% від усієї площі країни), у нас починають будівництво на вершинах гір, руйнуючи ліси й заповідники. Те ж стосується гірськолижних курортів. Ці питання потребують постійної уваги громадськості та журналістів, про це варто створювати більше матеріалів, аби хоч якось захистити природу», — Катерина Полянська, екологиня міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина».
Екологічна складова у програмах повоєнного відновлення
Фіксувати екологічні проблеми, викликані й посилені війною, можна вже зараз. А разом із тим — шукати шляхи вирішення. Про це йдеться у програмах повоєнного відновлення громад. Знайти такий документ можна на офіційному сайті облдержадміністрацій, або ж запитайте про наявність програми пресслужбу установи.
Якщо ж повноцінний документ ще не готовий, муніципалітет міг розробити попередній план чи бодай мати уявлення про першочергові заходи. Чи є серед них відновлення довкілля — ось і матимете привід дізнатися.
Також у тему
Погляд управлінців на екологічне відновлення важливий, бо саме за ними — розробка стратегічних планів, ухвалення рішень, виділення коштів. Натомість науковці, роками досліджуючи екологічні проблеми, можуть підказати слушні рішення для відновлення і збереження довкілля.
Наприклад, організація «Екологія-Право-Людина» детально описала наслідки збройної агресії росії та вплив на довкілля: від забруднень повітря, води і ґрунтів до змін у цілих екосистемах — водних, степових, природоохоронних, а також вплив на біорізноманіття. Спираючись на власну аналітику, фахівці зібрали рекомендації органам місцевого самоврядування: що робити, аби поступово привести довкілля в належний стан.
«Війна несе не лише прямий вплив. Те, що відбувається на даний момент, що ми бачимо — руйнації. А те, що опосередковано впливає на здоров’я населення, на якість життя в майбутньому — хімічні забруднення від цих руйнацій. Можна відбудувати школи, житлові будинки, ігрові майданчики, площі, але якщо там були розливи ракетного пального або десь поблизу зруйновано склад із токсичними речовинами, то не можна залишати ці наслідки», — каже екологиня Катерина Полянська.
Тема поводження з відходами руйнації особливо актуальна для прифронтових і деокупованих громад.
Катерина Полянська:
«Висвітлювати правила поводження з відходами руйнації важливо, бо зруйновані будівлі, крім аварійного стану, можуть зашкодити здоров’ю людей, зокрема тих, хто розбирає завали. Зруйнований будинок — це не просто цегла, а ще шифер, пластикові матеріали, які внаслідок горіння виділяють токсини.
Візьмемо, до прикладу, згорілий будівельний магазин. За результатами хімічного аналізу з місця пожежі виявляють перевищення показників важких металів. Просто зібрати все й перенести в інше місце — не вирішення проблеми, а нова екологічна катастрофа. У громадах мають бути процедури, як правильно збирати відходи руйнації. Потрібно вивозити їх на спеціальні полігони, обладнані відповідним чином.
Якщо ж повторно використовувати, то теж розумно. Деякі громади виступають за переробку відходів, щоби використати їх для будівництва доріг або перемолоти й виготовити нові будматеріали. Однак для цього потрібно перевірити, наскільки ці залишки безпечні, чи не містять, наприклад, азбестовмісні речовини чи ртуть».
Також у тему
До повномасштабного етапу війни екологічних проблем вистачало, продовжує екологиня. Попередні виклики стають частиною повоєнного відновлення, а отже, доречні для журналістських матеріалів. Чого тільки вартий вплив сільського господарства на довкілля.
«Рідко пишуть про надмірне використання хімічних добрив, які потрапляють до ґрунтових вод, у річки, в озера, і ними отруюються земноводні та інші тварини. Тут і безпека продуктів харчування під питанням. В Україні досі немає належного контролю використання пестицидів на полях. Наслідком є негативний вплив на екосистеми.
Звідси й цвітіння води в річках, бо туди стікають нітрати з полів. Вони спричиняють розмноження бактерій, які забирають весь кисень з води, і гине риба, жаби, змії, гинуть комахи, корисні для балансу в екосистемі. Вони необхідні для контролю кількості шкідників на тих же сільськогосподарських угіддях», — вважає Катерина Полянська.
Інший бік розмінування
«Невідомо, чи зможемо ми повноцінно використовувати розміновані території. Не виключено, що високий рівень забруднення зберігатиметься там роками. Громади мають розуміли: коли вони наймають фірму для розмінування полів, а їм кажуть: “Зараз загонимо сюди техніку і все очистимо від вибухонебезпечних предметів”, то насправді підірвані міни ще більше забруднюють ґрунт.
А тепер уявіть: вступає Україна до Європейського Союзу, а з наших земель нічого не можна експортувати, бо на ґрунтах виросла продукція, небезпечна для споживання. У результаті громади можуть опинитися в ситуації, коли вони намагалися якнайшвидше розмінувати поля й почати посівну, а з іншого боку — не зможуть продавати врожай, бо в ЄС заборонено вирощування на забруднених землях», — припускає еколог Олексій Василюк.
Небезпека «сувенірів» із фронту
Відпрацьовані патрони, гільзи, уламки снарядів і ракет — в якості сувенірів їх охоче приймають волонтери від військових на знак подяки. Часто ці трофеї розігрують на благодійних аукціонах, вони ж стають витворами мистецтва, частинами артоб’єктів, меморіалів.
Але чи задумується хтось, наскільки безпечно тримати такий «сувенір» вдома, чи безпечно контактувати із залишками військової техніки? Підхоплюйте тему, поки хтось інший не взявся.
Енергоефективні рішення, які заощаджують кошти
Поліна Колодяжна, старша кампейнерка Greenpeace Ukraine, разом із колегами працює над проєктами з енергоефективності. Команда досліджує різні способи вироблення та збереження енергії, зокрема, шляхи зменшення використання генераторів. Загазованість повітря та шум від них додають дискомфорту мешканцям.
«Як альтернативу тестуємо на Київщині гібридні станції: акумулятор плюс сонячні панелі. Вони є резервними системами накопичення енергії. В сонячні дні панелі працюють як зазвичай, а щойно зникає сонце — автоматично вмикаються акумулятори, які надалі живлять мережу. По суті, це павербанк на всю будівлю.
Встановили таку станцію в амбулаторії та в школі в селі Горинці Київської області. Там же досліджуємо цю технологію в дитсадку, хочемо відстежити весь цикл генерації енергії. Результатами поділимося, та вже бачимо: гібридні станції можуть повністю замінити генератор під час блекаутів. Звісно, все залежить від будівлі та обсягів споживання, від кількості панелей і акумуляторів. За підрахунками, у довгостроковій перспективі вигідніше встановити гібридну станцію», — пояснює Поліна Колодяжна.
Початкові витрати, за словами експертки, однакові, але для генераторів доводиться постійно купляти паливо. Немає блекаутів — генератор стоїть. Тим часом сонячна станція живить будівлю й акумулює енергію прозапас, за рахунок чого можна економити на комуналці.
Поліна Колодяжна:
«Гібридна система спроєктована таким чином, аби під час відключень світла забезпечувати будівлю електроенергією якомога довше. Реалії такі, що нам треба переходити на децентралізовані енергосистеми, які працюватимуть незалежно від обстрілів навіть у разі пошкодження.
Якщо говорити про сонячну електростанцію, то заміна фотомодуля не потребує відключення всієї системи. Фотомодуль вловлює промені та переробляє їх в енергію на всій площі панелі, тому навіть без одного фотомодуля станція продовжить виробляти, скажімо, не 450 ватт, як заявлено виробником, а 300, але головне — працюватиме».
А якщо рішення не тільки працює справно, а ще й по грошам вигідне — історія про такий винахід точно матиме відгук авдиторії.
Зелені зони як адаптація до змін клімату
«Наслідки зміни клімату часто подаються у ЗМІ поверхово. Новини про глобальне потепління, танення льодовиків, підвищення рівня моря — для багатьох це лишається чимось далеким і незрозумілим. Не вистачає комплексного висвітлення проблеми, прикладів із життя громад.
Коли трапляються посухи чи повені, важливо не просто констатувати факт стихійного лиха, а й пояснити, як воно пов’язане зі зміною клімату. Як глобальне підвищення температури впливає на кількість опадів, що це означатиме для аграріїв, як вплине на врожайність, на доступ до питної води. Варто подумати, що слід робити вже зараз, аби не погіршити ситуацію і краще підготуватися до різного розвитку подій», — зазначає Оксана Коноваленко.
Через зростання викидів парникових газів клімат щороку стає агресивнішим. Дощова, безсніжна зима, аномально спекотне літо — такі зміни споглядало багато людей. Побороти природні процеси ми не годні, натомість можемо адаптуватися до змін.
Доведено: зелені зони в містах дозволяють охолоджувати температуру повітря влітку в середньому до 5°C. У спекотні дні дерева не лише створюють затінок, а й підтримують чистоту повітря, поглинають вуглекислий газ та інші шкідливі речовини.
Лісосмуги вздовж доріг є природними «фільтрами»: завдяки ним пил і вихлопні гази від потоку автівок не потрапляють на поля і приватні городи, які зазвичай прилягають до узбіччя. Це також гарна шумоізоляція для жителів населених пунктів біля трас.
Боротьба з чужорідними видами рослин: чому це економічно вигідно державі
На фото — звичайний гарний ліс. Нічого підозрілого, правда ж? Виявляється, червоний дуб небезпечний для більшості дерев: він витісняє інші види. Його листя настільки щільне, що роками розкладається в ґрунті. У межах Європи недостатньо мікроорганізмів, які би сприяли його швидкому розкладанню. Листя накопичується, трави не можуть пробитися з-під «дубової ковдри», під нею нічого не росте. Тобто, на перший погляд живописний ліс «мертвий» із погляду біорізноманіття через червоний дуб, що входить до переліку інвазійних (чужорідних) рослин.
Інвазійні види здатні знищити цілі екосистеми. Проблема зачіпає економічно важливі сфери: від лісівництва і сільського господарства до охорони здоров’я та туризму. За даними науковців, у період із 1970 до 2017 року інвазійні види (рослини, тварини й комахи) завдали світовій економіці збитків на 1,28 трильйона доларів. Щорічні ж втрати сягнули в середньому 26,8 мільярда доларів. Тож регулювання їхньої чисельності економічно доцільно.
Нині в Україні покинуті внаслідок воєнні дій території заростають чужорідними рослинами. Що робити? Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів оприлюднило зміни до законодавства стосовно інвазійних видів. Нові правила мають запобігти поширенню цих рослин.
Щодо тих, які й раніше активно росли, зокрема це амброзія, золотарник, борщівник, шукатимуть способи пом’якшити їхній негативний вплив на довкілля та здоров’я населення.
Іще більше ідей! Де шукати теми, героїв, експертів
- Соцмережі, канали в месенджерах та інші онлайн-групи на екологічну тематику.
- Вебсайти та соцмережі державних органів влади: Міністерства довкілля і природних ресурсів, Державної екологічної інспекції, екологічних департаментів в областях, медіаресурси заповідників, національних парків, екопарків тощо.
- Інформаційні ресурси громадських організацій, які працюють із темами екології та захисту довкілля. Їх в Україні чимало, відрізняються вони за напрямками діяльності та регіонами. Рекомендуємо звертатися до «Української природоохоронної групи», Всесвітнього фонду природи WWF-Україна, міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина», громадської організації «Екодія», Greenpeace Ukraine, Rewilding Ukraine, Zero Waste Alliance Ukraine.
- Реєстри: наприклад, Єдиний реєстр з оцінки впливу на довкілля. Тут можна знайти інформацію про наміри компанії розпочати якусь діяльність на певній території.
- Екологічні медіа, блоги, YouTube-канали екологів, біологів, зоологів та інших профільних фахівців. Окремі статті, новини чи відео можуть стати приводом для вашого власного матеріалу на схожу тему чи з іншим фокусом. Є медіа, які спеціалізуються на екологічних новинах та аналітиці, тож не гріх надихнутися роботами колег з «Еко.Району», «ЕкоРубрики», URSA.media, UAnimals media, а також науково-популярними виданнями «Куншт» і nauka.ua.
Світлини: Медіа «Рубрика», особисті архіви спікерів
З цієї серії: Як вторгнення росії впливає на довкілля України та що ми можемо зробити для відновлення
Обкладинка: canva.com
Цей матеріал було профінансовано Європейським Союзом. Його зміст є виключною відповідальністю автора та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
