На Lviv Media Forum 2025 ми говорили не лише про силу слова, а й про силу дії.
У розмові з Катериною Лещишин з Фонду «Повернись живим», обговорили, як медіа можуть стати не просто ретрансляторами, а реальними партнерами у вирішенні стратегічних завдань під час війни — і що хвилюватися перед першим збором абсолютно нормально.
«Повернись живим» і «Накипіло» мають спільний досвід двох фандрейзингових кампаній, завдяки яким удалося зібрати понад сім мільйонів гривень. Ці кошти пішли на посилення оборони Харківщини та допомогу військовим.
Юлія Напольська, медіа «Накипіло»: Зараз створюється багато благодійних фондів — серед волонтерів, серед людей, які допомагають військовим. Яка критична різниця між цими фондами і Фондом компетентної допомоги «Повернись живим»?
Катерина Лещишин, керівниця відділу міжнародних партнерств у «Повернись живим»: Я розумію, чому створюється багато фондів: бо люди хочуть бути залученими, і насправді це підтримує їхню мотивацію — що дуже-дуже круто.
З усіх фондів, які мені відомі, немає іншого настільки комплексного, як «Повернись живим», який не просто є маленькою закупівельною організацією (якою часто є інші фонди), а крім закупівель може робити великі стратегічні речі й вирішувати прямі завдання та проблеми військових. Не тільки закупівлі, а саме вирішення проблем. Це, здається, найбільша відмінність.
Юля: Як у цьому питанні Фонду «Повернись живим» допомагають українські медіа, національні й регіональні?
Катерина: З національними, регіональними та міжнародними медіа в нас вибудовуються партнерські відносини й довготривала співпраця. Кілька речей. Перше: вони можуть запрошувати компетентних аналітиків із нашого Фонду та отримувати якісні коментарі для медіа та їхніх аудиторій.
Далі — ми часто разом із ними обираємо теми, які можуть висвітлюватися. Іноді в них є інформація, яку вони хочуть подати, іноді в нас — трошки більше контексту, і спільно ми вирішуємо, що саме подавати в репортажах. Особливо це стосується міжнародних медіа, які не мають власних воєнкорів. Ми можемо надавати матеріали, які знімає наша команда.
Дуже круто, що медіа часто є платформою для соціальних ініціатив і підсилення наших меседжів. А ще крутіше, коли медіа не просто поширює матеріали, а проактивно долучається до фандрейзингових кампаній. Найуспішнішою була якраз співпраця з «Накипіло». Я думаю, це більше, ніж ми могли очікувати: 3,1 мільйона гривень для підсилення неба над Харківщиною. Це дуже крутий результат. Це надихає нашу команду та демонструє іншим медіа, як можна працювати.
Юля: Загалом багато медіа приходять до вас за співпрацею — як із погляду інформаційної підтримки, так і участі у фандрейзингових кампаніях?
Катерина: Точно можна більше.
Юля: Чи плануєте ви загалом поглиблювати співпрацю між Фондом і медіа? Якщо так — як ви її бачите в майбутньому?
Катерина: Точно так, бо від цього виграють усі. Це будуть ті ж п’ять напрямів: аналітична спільна робота, поширення наших меседжів і знань про війну в Україні, про ситуацію в країні. Фандрейзинг, сподіваюся, зростатиме через медіа. Ну й ці висновки точно будуть продовжуватись.
Юля: Чи є якась перевага у співпраці з медіа, якщо порівнювати її зі співпрацею з бізнесом? Тобто медіа порівняно з бізнесом — у кого перевага?
Катерина: Для нас? Так. Вона дуже різна. Це як обирати, яку дитину люблю більше — старшу чи молодшу? Вони просто різні. Медіа точно сильніші в адвокації та в поширенні сенсів, які ми створюємо. Бізнес — на жаль чи на щастя — порівняно з медіа приносить більше у фінансовому плані. Особливо якщо йдеться про національні мережі чи кампанії, які мають доступ до великих українських баз.
Юля: Що б ви побажали регіональним медіа? Вони, можливо, хочуть оголосити збір, хочуть допомогти, але хвилюються. Що б ви їм сказали?
Катерина: Хвилюватися — це нормально. Ми теж хвилюємося. І сьогодні, і вчора. Просто треба брати й робити. Вчитися на помилках, якщо вони є. Я не думаю, що є збір більш важливий або менш важливий. Дуже люблю українську цитату: «Все — із доброго чи злого — починається з малого».
