Курси підготовки трактористок, водійок вантажівок, операторок верстатів — лише крихта з переліку курсів для жінок, що можна знайти в Україні. Частина є в програмі Державної служби зайнятості з перекваліфікації, інші — фінансуються за рахунок міжнародних донорів. Мета в них одна: перекрити брак співробітників, про який останнім часом заявляють роботодавці чи не кожної сфери. Головними причинами називають мобілізацію та відтік кадрів.
Журналісти «Накипіло.Освіта» розбирались: які перспективи відкриває залучення жінок для відбудови економіки держави.
Жінкам — нові можливості, компаніям — потенційні співробітниці
27-річна нутріціологиня та фітнес-тренерка Яна Захожа готується до нового амплуа: далекобійниці на вантажівці. Дівчина отримала категорію С і працює над опануванням СЕ, яка дозволяє виїжджати в рейси за кордон. Набути нову професію дівчині допоміг шведський проєкт Reskilling Ukraine. За ним категорії C та D отримали понад 100 українок.
«Легковою автівкою я керую давно, з початку повномасштабного вторгнення переганяла авто для фронту. А перевезти щось габаритніше не дозволяла категорія», — розповідає Яна.
Коли дізналася про існування курсів, подалася, не вагаючись, і пройшла відбір. Далі на Яну чекала насичена програма: три тижні теоретичних навчань, 28 годин практичного керування, тренінг із домедички, тушіння пожежі та іспит.
«Навчання не давалося мені просто, але й страшно не було. Я знала, що роблю, просто треба було звикнути до габаритів великого авто: переналаштуватися, що у тебе спереду немає капота, а позаду тягнеться цілий вагон», — посміхається дівчина.
Коли Яна отримає категорію СЕ, на неї вже чекає одна з логістичних фірм.
«Для них я — виїзний водій. Вони навіть запитували у мене, чи можу порадити ще водійок до них у компанію», — пояснює Яна. Дівчина жартує, що в рейси братиме гантелі та інше спортивне знаряддя, а на зупинках робитиме онлайн-тренування. Адже залишати професію тренерки вона не збирається.
Комунікаційна менеджерка проєкту Reskilling Ukraine Вікторія Посєва розповідає: рішення навчати жінок керувати вантажівками був невипадковим. Дослідники проаналізували різні сфери та з’ясували, що на ринку праці України не вистачає водіїв вантажівок. Сумнівів щодо правильності вибору засновники проєкту не мають, адже менше ніж за рік отримали понад 1 200 заявок. У планах — до кінця року безкоштовно перенавчити 300 жінок керувати вантажівками. Одним із головних критеріїв відбору учасниць є їхня мотивація працювати на вантажівці.
«Цей проєкт не має на меті поставити жінок на чоловічі процеси. Він про те, аби жінка, як і чоловік, мала можливості розвитку та обирала те, чого вона хоче. Щоби не було інституційних перешкод, стереотипів у суспільстві. Зрозуміло, що фізіологічно чоловік і жінка різні, однак відбувається автоматизація процесів, і це дозволяє жінкам входити у традиційно “чоловічі” професії», — каже Вікторія.
Складна ситуація нині й у меблевій галузі. Зазвичай це малі та середні компанії, де на виробництвах працюють переважно чоловіки. Останні пів року брак кадрів майже катастрофічний.
«Бували випадки, коли мобілізували 50% співробітників. А коли фірма налічує 15–20 людей, половину з яких мобілізують, бізнес зупиняється», — розповідає виконавча директорка «Української Асоціації Меблевиків» Валентина Хистова.
Критично не вистачає операторів верстатів і конструкторів, тож в Асоціації сподіваються покращити ситуацію за рахунок проєкту «Школа Меблевика», який фінансується USAID. На неї подалися 700 учасників, із них майже 300 жінок.
Перша група, яка налічує 150 конструкторів і 100 операторів верстатів, нещодавно завершила навчання. Із неї 40 жінок наразі готові до працевлаштування.
«Компанії адаптують виробництва, щоб залучати жінок. Наприклад, є штабелери, які перебирають на себе функцію вантажників. Дивлячись, як бізнеси адаптувалися до ковіду й війни, — однозначно, щось придумають. Проте, на 100% проблему цим не вирішити. Жінки здатні на все, але не всі вакансії їм цікаві», — розмірковує Валентина.
Із боку держави теж є програми перекваліфікації жінок. У першому півріччі 2024-го в Державній службі зайнятості навчалися 20 тисяч жінок. Із них 84 — за умовно «чоловічими» професіями: монтерки кабельного виробництва, верстатниці деревообробних верстатів, операторки на автоматичних лініях, машиністки насосних установок та вивантажувачки вогнетривких матеріалів із печей.
Ще вісім тисяч жінок отримали ваучери на навчання. Із них 147 українок планують стати трактористками, плиточницями, слюсарками, електрогазозварницями, монтажницями систем утеплення будівель, водійками навантажувачів і електромонтерками.
Маєш бронь — будуть кадри
Машиністів електропоїздів, електромеханіків, токарів і слюсарів гостро не вистачає Київській підземці. Наразі на підприємстві відкрито понад 100 вакансій машиністів і 180 вакансій слюсарів. Загалом столичний метрополітен має 16% вакантних посад, тоді як наприкінці 2022 року було 10%. Причинами росту вважають міграцію, специфіку професій і мобілізацію. Водночас у метрополітені відмовилися назвали відсоток заброньованих співробітників: інформація має гриф «для службового користування».
Проблему браку кадрів у метро сподіваються вирішити завдяки власним курсам. Наразі в групі разом із хлопцями навчається дівчина, при успішній здачі іспитів вона стане машиністкою електропотягу. Метрополітен уже оголосив про новий набір на курси машиністів і машиністок, навчання розпочнеться 2 вересня.
В «Укренерго» жінки працюють інженерками, електромонтерками, електрослюсарками та диспетчерками підстанцій. Утім, у компанії зазначають, що так було і до повномасштабного вторгнення, тож підприємство не має потреби перебудовувати технологічні процеси. Браку кадрів в «Укренерго» немає: при загальній кількості штатних співробітників 8 000 людей, вакантними є лише 2,1% посад. Це стратегічне підприємство, тож 100% військовозобов’язаних робітників заброньовані від мобілізації.
У фармацевтичній компанії «Фармак» станом на липень 2024 року суттєво зросла кількість вакансій: 423 зараз проти 327 торік. Вільними є посади, які зазвичай займали чоловіки: вантажників, електрогазозварювальників, слюсарів-ремонтників, водіїв вантажних авто, IT-фахівців, інженерів промислового обладнання, інженерів із вентиляції, інженерів-електроніків тощо.
«Ми намагаємося частково перекрити брак кадрів персоналом жіночої статі, проводимо навчання, закуповуємо додаткове обладнання та автоматизуємо процеси. Але ця опція можлива не завжди, адже існує об’єктивний сформований ринок праці, де жінку на посаду слюсаря або водія вантажного авто знайти непросто.
Або існують інші перешкоди. Наприклад, апаратник змішування під час роботи переміщує по цеху спеціальні ємності з сировиною або напівпродуктом вагою 750 кг і вище. Знайти настільки фізично підготовлену жінку важко», — коментує HR-директорка компанії «Фармак» Вікторія Кондрашихіна.
На «Укрпошті» і без того частка жінок становить понад 80% від загальної чисельності персоналу, а 50% військовозобов’язаних співробітників отримали бронь. Проте, брак кадрів поштовий оператор все ж відчуває. Передусім не вистачає працівників поштових відділень, водіїв, сортувальників, вантажників.
«Рішення про прийняття кандидата чи кандидатки ми схвалюємо на основі професійних якостей. Звісно, існують професії, які передбачають гарну фізичну форму, витривалість. Наприклад, це фахівці, які супроводжують і охороняють пошту. Або водії, до чиїх обов’язків входять розвантажувальні роботи. Але стать не вирішальна. Тому так, ламати стереотипи і залучати жінок на посади, якими раніше цікавилися переважно чоловіки — це один із логічних шляхів», — говорять в «Укрпошті».
Поки що таких випадків в компанії небагато, але вони є. Наприклад, жінки вже працюють водійками пересувних поштових відділень.
Цифри не брешуть: проблема є
«На сьогодні число вакансій дійшло до довоєнного періоду й становить понад 110 тисяч. Натомість кількість відгуків найнижча за останні роки. Раніше деякі вакансії ейчари закривали протягом місяця, а зараз найм може тривати вдвічі-втричі довше», — каже PR-менеджерка онлайн-сервісу з пошуку роботи Work.ua Леся Примакова.
До того ж чоловіки не поспішають влаштовуватися на роботу офіційно через ризик мобілізації. За даними Державної служби зайнятості, станом на липень 2024 року в Україні офіційно налічувалося 108 тисяч безробітних українців та українок, серед них 24 тисяч чоловіків: тобто, у 4,5 рази менше, ніж жінок.
Деякі фірми активно працюють, щоб залучати співробітниць до вакансій, на яких традиційно працювали чоловіки. Зазвичай, за словами Лесі Примакової, процес перекваліфікації відбувається всередині компанії.
Успішний приклад — харківський виробник холодильного обладнання UBC Group. Компанія релокувалась у Вінницю та за два роки змінила внутрішню гендерну картину. Раніше її штат складався з чоловіків і жінок у пропорції 60/40, тепер — навпаки.
Жінки активно задіяні на виробництвах у компаніях «Метінвест», «Кернел», є фірми, де жінки працюють охоронницями, а в «ПриватБанку» можна зустріти інкасаторок.
«Цю тенденцію треба масштабувати», — переконана Леся Примакова.
«Головна задача — це робота з упередженнями, адже, коли в систему цінностей зашито, що жінка не здатна справлятись із “чоловічою” роботою, треба це змінювати», — додає експертка з ринку праці Тетяна Пашкіна.
За її словами, фемінізація ринку праці — неминучий процес. Нинішня ситуація ставить роботодавців перед фактом: або запроваджуєш зміни, або не матимеш співробітників. Компанії мусять створити додаткові умови: автоматизувати процеси, зробити дитячі кімнати чи дитсадки, гнучкі графіки роботи, збільшити зарплати до рівня «чоловічих» тощо — із сучасним прогресом це все цілком можливо.
Ситуацію покращить, але не вирішить
Фінансовий, економічний консультант Дмитро Бабаєв скептично ставиться до тверджень, що в Україні брак працівників. А причини, чому роботодавці не можуть закрити вакансії, криються в іншому: у відсутності бронювання та малих зарплатах.
На його думку, найм жінки на «чоловічу» вакансію вирішить для роботодавця питання ризику мобілізації, але це явище не стане масовим.
«Стати водійкою вантажівки — це одне. А вийти, скажімо, на будівельну професію для жінки хоч і не неможливо, але складно. Є вакансії, на які й чоловіки в мирний час не поспішали йти, і вони не будуть привабливі для жінок. Хтось таки буде погоджуватися. Тому це можливість, але не вирішення проблеми», — розмірковує Дмитро Бабаєв.
За словами консультанта, все йде до того, що українські бізнеси перейдуть на схему праці з ФОПами та їхніми контрактерами. Тобто людина не буде офіційно «світитись» у штаті, а отже, ризик несподіваної мобілізації буде меншим.
«Український бізнес ледь виживає: через мобілізацію не можна планувати, скільки людей у тебе працюватиме. Відсутність електроенергії та підвищення податків теж не сприяють розвитку. Ми чекаємо, що бізнесу будуть доведені чіткі правила бронювання та мобілізації, й сподіваємося на впровадження так званого економічного бронювання», — каже Президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко.
При цьому на сьогодні в Україні одна працююча людина утримує одного пенсіонера.
У Конфедерації роботодавців виділили додаткові групи внутрішнього резерву, які можна долучити до ринку праці: це люди похилого віку, студенти, біженці, що планують повернутися з-за кордону, і люди з інвалідністю. Для них треба створити притомні умови праці, а це задача держави: провести певну державну політику, запропонувати податкові пільги тощо. Резервом є мігранти, яких рано чи пізно доведеться залучати, і тіньовий ринок праці.
За словами Олексія Мірошниченко, жінок однозначно варто розглядати в якості потенційних співробітниць на стереотипно «чоловічі» вакансії. Проте вони не покриють своїм ресурсом прірву, що утворилася на ринку праці. У кращому випадку, в перспективі цей показник сягне 10–20%.
Загалом за І півріччя 2024 року з 86 тисяч жінок, які знайшли роботу завдяки Державній службі зайнятості, на умовно «чоловічі» професії влаштувалися понад 400 українок, тобто 0,46%. Наразі вони працюють верстатницями деревообробних верстатів і верстатів з ПК, машиністками насосних установок, кранівницями, слюсарками, водійками, вантажницями, машиністками підземних установок і електромонтерками.
Корисне: не бійся надсилати запити
Коли ви пишете матеріал на економічну тематику, вам можуть знадобитись дані від великих бізнесів. Звісно, в ідеалі отримувати їх в особистій розмові. Але, по-перше, у вас не завжди будуть контакти саме тих, хто потрібен. По-друге, жодна велика компанія не дасть коментар без погодження пресслужби.
Запити в такому випадку — цілком робоча схема. Наприклад, для підготовки цього матеріалу я відправила з десяток листів у різні компанії. Шість із них відгукнулися доволі швидко, але кілька не встигли з термінами підготовки відповіді. Для піарників згадки в медіа — це їхній KPI, тож вони в наданні інформації зацікавлені зі свого боку.
Коли пишете про ринок праці, матеріал не може бути без офіційних цифр. Їх можна отримати від Державної служби зайнятості (якщо цікавить інформація щодо всієї України), або від регіональних Центрів.
Дані аналітиків відомості з різноманітних тематик стосовно ринку праці також можна отримувати на сайті Кваліфікаційної мапи України.
Світлина на головній: Процес навчання водінню вантажівок. Reskilling Ukraine
Ми створили цей матеріал як учасник об’єднання «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
