Skip to content Skip to footer

Біль медіа №2. Ментальне здоров’я

Продовжуємо наш посібник з виживання регіональних медіа темою психоемоційного здоров’я. Усі проблеми та способи їхнього рішення були згенеровані учасниками форуму «Сила регіональних медіа» в Івано-Франківську — а ми їх впорядкували, перетворили на зв’язний текст і додали посилань на корисні ресурси.

Цю секцію на форумі вела Оксана Расулова, журналістка і дослідниця журналістики травми. На наше щастя, Оксана має унікальний набір навичок і знань: університетська освіта з нейробіології, досвід роботи в медіа і постійний рісьорч тем, пов’язаних із психотерапією і психікою. Тож ми вдячні, що Оксана допомогла нам із впорядкуванням і аналізом матеріалу.

Цим надважливим розділом нашого гайду хочемо вписатися за ідею того, що турбота про ментальне здоров’я не є проявом слабкості чи витребеньками для особливо ніжних сніжинок. Це те, що стосується кожного і кожної, і це так само нормально, як чистити зуби. Тож чемно запрошуємо до розмови про нашу зозуленьку: спочатку поговоримо про складнощі, з якими стикаються медійники зараз, а потім перейдемо до рішень. 

Оксана Расулова
Оксана Расулова. Фото: Ігор Лептуга

Що болить регіональним журналістам

Учасники нашого форуму назвали багато факторів, які можуть негативно впливати на ментальне здоров’я медійників. Не всі вони є унікальними для нашої професії, проте є й такі, що пов’язані зі специфікою роботи. 

Першим фактором, звісно, є війна та пов’язані з нею події: вимушене переміщення журналістів і редакцій, робота на прифронтових територіях і місцях обстрілів, спілкування з людьми, які пережили травматичний досвід і втрати.

Також є низка робочих проблем, не пов’язаних з війною: хейт від аудиторії, криза в команді, токсична комунікація, брак довіри й підтримки, перевантаження, нечіткий графік й онлайновий формат роботи, без робочого місця. Пригнічують звільнення, які відчуваються людьми як несправедливі — оцінка суб’єктивна, але засмучення чи обурення з цього приводу реальне. Фінансова нестабільність — в медіа загалом не дуже великі зарплати і певний рівень нестабільності з фінансуванням проєктів, що теж додає переживань. 

Через ці та інші фактори медійники стикаються з наступними проблемами: накопиченням емоцій, втомою від емпатії, емоційним онімінням, депресією, підвищеними агресією та тривожністю, безнадією, панічними атаками, провиною вцілілого, втратою фокусу уваги, проблемами зі сном, розладами харчової поведінки.

Окремо треба сказати про залежності, або шкідливі копінг-стратегії. Копінг-стратегія — це поведінка, спрямована на подолання стресового чинника. Вони бувають конструктивними і деструктивними. Оксана розповідає, що в декількох групах алкоголь пропонували занести в рішення: наприклад, випиваю ввечері, щоби краще спати. Проте алкоголь — це депресант, і важливо усвідомлювати, що він може бути частиною проблеми і шкодити як фізичному, так і ментальному здоров’ю.

Часом складно чітко визначити, що саме спричиняє ті чи інші проблеми: як робота може впливати на менталку, так і стан менталки впливає на роботу. Навіть якщо складні емоції чи переживання не мають прямого стосунку до професії, вони можуть на неї впливати: проекуватися на відносини з колегами чи робочі задачі (і навпаки). Серед психоемоційних складнощів, які стосуються професії, медійники зазначають втрату мотивації та перспектив, знецінення, синдром самозванця, вигорання і розчарування в професії. До речі, вигоранню більше за всіх підлягають саме спеціалісти професій «людина-людина», і журналісти в їхньому числі. Особливо якщо враховувати специфіку роботи під час війни.

«Були люди, які говорили: “Ой, може, це і не проблема, може, це скрізь так”. І їй починає група казати: “Та ні, це проблема, треба про це написати. Або люди говорили: “Я не бачу більше перспектив у професії”, і хтось із групи: “Так, я теж!”. І це вже було терапевтично — значить, це не я поламався, це всі поламалися, все нормально», — говорить про секцію ментального здоров’я Оксана Расулова.

Нам болять ті історії, якими діляться колеги. Що вони бачать, чують, як це на них впливає. Коли на питання «у чому сила регіональних медіа» вони кажуть, що зараз не можуть підібрати слів. І ми розуміємо, що багато чого демотивує: ти вставляєш у свою аналітику двадцять посилань на валідні джерела, а читачі все одно репостять фейки з телеграм-каналів. Або ж знайомі читають «медузу», бо «а хіба бувають класні українські ЗМІ». Рідко хвалять, але хейтять за кожен одрук чи просто відмінну від їхньої думку. Коли навіть колеги і редактори надто втомлені, щоби сказати одне одному добре слово про новий матеріал.

Якщо ви мучитесь питанням, чи має ваша робота сенс, дозвольте нам сказати: має. Ви потрібні. Ми існуємо, щоб ви були, бо ми віримо у силу регіональних медіа.

Що з цим можна зробити?

Фух, із проблемами розібралися — тобто проговорили, бо розібратися — то справа дещо довша і складніша, але починається вона саме з визнання існування проблеми. Тому першим, ба навіть нульовим пунктом у списку рішень буде

Визнати проблему

«Було кілька людей, які потім підходили і говорили: “Ой, я тільки зараз зрозуміла, наскільки все погано. Здається, в мене все ж таки є проблема. Я кажу, що все прекрасно, але це мій захисний механізм, і насправді все не прекрасно”», — коментує Оксана роботу з учасниками форуму.

Визнати, що маєш проблему, буває дійсно дуже складно — адже здається, що визнати дорівнює відразу щось із цим робити. А «робити» може бути страшно, незрозуміло, складно, боляче. Якщо вам це відгукується, спробуйте сказати собі: визнати — це мій перший пункт у чек-листі. Навіть якщо це все, що я зараз можу зробити, то цього достатньо. Рішення може прийти не відразу, так само як і результат не буде негайним. І це — нормально.

Але ми маємо для вас трохи рішень, тобто інструментів або дій, які можна використовувати самостійно або разом із колегами в редакції.

Попіклуватися про здоров’я

Пригнічений настрій, складнощі з увагою, втома — багато симптомів можуть мати під собою фізіологічні причини. Щоби перевірити цю гіпотезу, зверніться до лікаря і зробіть аналізи. 

Турбота саме про ментальне здоров’я — це до психотерапевта чи психіатра. І ні, це не означає, що з вами щось не так. Ви маєте повне право не вивозити і піти до спеціаліста, і так само абсолютно нормально звернутися по підтримку, якщо вивозите, але хочете робити це краще.

А також є купа інших способів зробити добре своєму тілу, про які ми всі знаємо — хоча і лінимося їх застосовувати. Тому нагадуємо: спорт, йога, режим сну, не забувати поїсти і попити. До речі, облаштувати собі комфортне робоче місце, якщо працюєте віддалено, — це теж турбота про тіло (і з концентрацією уваги допоможе).

Знайти ресурсні заняття

Піклуватися про менталку — це не лише про страшний похід до лікаря або дорогий абонемент у спортзал. Це ще й маленькі, часто безкоштовні приємні речі, які дають сили і позитивні емоції, підтримують, допомагають відновитися.

Попри думки «це не допоможе», «не на часі» чи «я не заслужила», радимо спробувати скласти власний список ресурсних занять. А в якості референса пропонуємо список від учасників форуму «Сила регіональних медіа»:

  • Обійми
  • Задоволення маленьких бажань
  • Творчість, не пов’язана з роботою
  • Медитації
  • Контакт з природою / тваринами
  • Хобі
  • Детокс від соцмереж
  • Трав’яні чаї, менше кави
  • Окремий час на потривожитися
  • Секс
  • Їжа
  • Масаж
  • Особистий простір і час наодинці
  • Відверті розмови

Спілкування і взаємодія з людьми заслуговують на окремий пункт. Дехто казав, що підтримують саме обговорення з колегами, які розуміють твій контекст. Інші казали, що спілкування поза професійною бульбашкою допомагає подивитися на проблеми в перспективі. Але безумовно, дуже підтримує, коли є спільнота. Група підтримки, терапевтична група, професійне ком’юніті чи книжковий клуб — те, що до смаку саме вам.

І ще одне — класно перетворювати ті дії, які дають вам ресурс, на ритуали: це я роблю щодня, щосуботи, кожного вечора перед сном, наприклад. Це в цілому додає стабільності й перетворює приємну дію на корисну звичку.

Налагодити робочі процеси

Ця частина нібито більше для головних редакторів та менеджерів, але кожен медійник може приміряти цей чекліст на себе і свою редакцію, винести ідеї на обговорення або подумати, як вони можуть спрацювати саме для вас.

Упровадьте скринінг працівників — регулярну перевірку того, що відбувається з командою, в якому стані люди. У великих компаніях для цього запускають опитування або наймають ейчарів, а у маленьких командах це вирішується спілкуванням з командою на особистих чи спільних зустрічах. Навіть тімбілдінги дуже важливі для того, щоби чекнути, як всі почуваються, налаштуватися на одну хвилю, підтримувати одне одного.

Якщо ж ви будете не просто моніторити стан команди, а й пропонувати допомогу, буде взагалі топ. Це може бути заявка на ретрит для медійників, додаткові дні відпустки, особисті сесії у психотерапевта чи консультації або тренінги для всієї команди. «Де брати гроші, Лебовські?» — резонно спитаєте ви. Відповідаємо: шукати спеціальні гранти на підтримку команди або звертатися до організацій, які допомагають медіа. Зокрема, Lviv Media Forum, Жінки в медіа мають програми підтримки психологічного здоров’я.

Домовтеся про нормований робочий графік, проговоріть, о котрій перестаєте писати в робочі чати і ставите нетермінові повідомлення на таймер наступного ранку. Узгодьте правила і пильнуйте за їхнім виконанням. Якщо ж проблема в тому, що працівники редакції перевантажені, ви знаєте що робити (так, біль про пошук кадрів ми теж опублікуємо).

Переглядайте зарплатню, впроваджувайте премії та бонуси. Звісно, гроші не є головним мотиватором, будьмо чесними: якби ми хотіли в першу чергу розбагатіти, не йшли би в медіа. Проте є речі, на які гроші дійсно впливають: підвищують комфорт життя, показують, що твою роботу цінують, і знижують страх померти в коробці під мостом.

Серед проблем ми називали знецінення, вигорання, синдром самозванця. І зними може допомогти встановлення конкретних КРІ і параметрів успіху. Важливо, щоби очікування були реалістичними, а КРІ — дрібними. Завдяки цьому люди в команді бачитимуть результати своєї роботи. Це може бути і про кількість матеріалів, переглядів чи взаємодій, але також і про висвітлення певних тем. Ви можете домовитися, що не гонитеся за кількісними показниками, а пишете чи знімаєте про те, що для вас важливо. Це, до речі, те, що кожен може визначити сам для себе.

Також команді потрібна велика стратегічна ціль, розбита на дрібні, зрозумілі та осяжні кроки. Потрібна місія — для визначення таких речей корисно проводити стратегічні сесії.

І знов про комунікацію: інколи допомагає проговорити проблему, і від цього вже стає легше. Ознака здорового робочого простору — це коли люди в команді можуть озвучувати своє занепокоєння, непогодження або розчарування. Коли ви всі розумієте, як підтримувати і захищати одне одного, і вмієте давати нетоксичний позитивний фідбек. 

Не допомагає? Можливо, настав час для екзистенційних питань

Якщо відчуваєте, що вам габелі (або ви відчуваєте, що невідворотно рухаєтеся в цьому напрямку), дістаємо більш радикальні інструменти. Довга відпустка — мова йде не про тиждень, для серйозного перезавантаження може знадобитися і місяць, і два, і навіть пів року. Це час на відновлення — і, можливо, думки про звільнення чи зміну професії. Страшні слова, ми знаємо. Проте це не агітація кидати журналістику, а прохання берегти себе — навіть такою ціною, якщо це необхідно.

«Є таке зверхнє ставлення, що сильні залишаються в професії, коли країні складно, що це має бути твоє життя назавжди, що звільняються слабкі, ті, хто не витримали. Багато людей навіть не думають, що їм стане легше, якщо вони професію змінять, через те, що це вважається слабкою позицією. І ми говорили, що це може бути нормальний підхід, якщо вам це треба», — пояснює Оксана Расулова.
Проте, іноді достатньо лише змінити тему чи обов’язки всередині команди. Якщо людина постійно працює, наприклад, з інтерв’ю дружин загиблих військових чи аналітикою з фронту, їй може допомогти хоча б тимчасово переключитися на інший напрямок. Або спробувати себе в SMM чи фандрейзингу — бо є і такі успішні кейси.

Обкладинка: canva.com

Залишити коментар