Поки США призупинили фінансування українських медіа, редакції закликають аудиторію підтримати незалежну журналістику. Та вже очевидно: лише донатами небайдужих ситуацію не владнати, потрібні глобальні рішення.
Майже 90% медіа виживають за рахунок американських грантів, а стабільними доходами з реклами можуть похвалитися одиниці. Редактори й медіаексперти сходяться на думці, що варто розвивати довгострокові партнерства всередині країни. Створювати спільні проєкти можна з бізнесами, громадськими організаціями чи навіть міністерствами — звісно, з урахуванням редакційної політики.
Схожим чином спільноту донаторів розвиває медіа рішень «Рубрика». Команда пропонує корпоративну підписку, натомість партнер отримує стабільну інформаційну підтримку своїх ініціатив чи продуктів.
«Партнерська журналістика рішень — це наша спроба пошуку win-win стратегій. З одного боку, громадські організації та бізнеси бачать цінність журналістики рішень, з іншого — хочуть, щоб інформація про їхні ініціативи, події передусім з’являлася на наших ресурсах. Ми ж готові оперативно та якісно відповідати на цей запит, тому й пропонуємо ставати нашими донаторами, партнерами, долучатися до когорти змінотворців і розповідати про свої рішення», — каже засновниця, головна редакторка «Рубрики» Анастасія Руденко.
Редакція залучає близьких за духом читачів до створення партнерських матеріалів на теми, з якими працюють донатори. І що цікаво: переважно це — про конкретні рішення.
«Бути голосом рішень і ставати гучнішими — так ми формулюємо свою місію. У цьому, як на мене, наш досвід буде помічним колегам-медійникам в Україні та за кордоном. Ми розвиваємо журналістику рішень і творимо спільноту донаторів навколо, залучаємо рекламодавців», — розповідає редакторка.
Раніше запустити моноформатне медіа виглядало ризиковано, не було впевненості, що це зайде аудиторії. «Рубриці» експеримент вдався. Команда має понад два мільйони переглядів сайту на місяць, тисячі відгуків у соцмережах, навчає журналістиці рішень інших медійників. Також редакція є акредитованим партнером Solution Journalism Network, входить до загальноєвропейської когорти SoJo Europe та активно просуває українські теми в західних медіа.
В інтерв’ю «Накипіло.Освіта» Анастасія Руденко розповіла, як «Рубриці» вдається залучати закордонну публіку та чим рішення українців, викликані війною, можуть зацікавити іноземців.
Сьогодні складніше привернути увагу іноземців до України
«Моя колега з Франції сказала: “Я вам, звісно, дуже симпатизую, переживаю за Україну. Але розумієте, не можу постійно бути включеною в український контекст, це перевантажує”. Подекуди закордонні медіа відсторонюються від новин про Україну. Пройшов час, коли ми були на перших шпальтах.
Потрібно прицільно обирати аудиторії, думати, як зацікавити своїми матеріалами.
Європейці, американці вже достатньо знають про наші розбиті підстанції, лікарні, будинки. Потрібно чимось дивувати. Це неприємно, бо ми вимушені боротися за виживання, але з іншого боку — так ми можемо здобувати друзів для України, і від цих зв’язків теж залежить наше майбутнє.
Є багато, чим ми здатні дивувати світ. Те, що ми робимо з дронами — це просто “вау”. Ми постійно шукаємо щось прикладне, як наш досвід може бути помічним у кризових ситуаціях. Нині у нас війна, але бувають і природні, і техногенні лиха. У цьому контексті можна розповідати, як українці мобілізуються, реагуючи на кризу. Чого тільки вартий наш волонтерський рух».
Інший приклад — повоєнне відновлення. Як тут зацікавити, скажімо, американців? Анастасія радить знаходити ветеранські спільноти в США (там активні учасники) і таргетувати на них матеріали про те, як ініціативи на кшталт «Театру ветеранів» допомагають військовим повертатися до цивільного життя, як відбувається психологічне відновлення. Це точно відгукнеться тим, хто чекав на рідних з фронту або хто сам пройшов війну.
Подібні теми, де ми маємо досвід, зрозумілий людям в інших країнах, варто актуалізувати для іноземців і створювати контент під цільові групи.
Для зарубіжних колег наші матеріали слугують новими кутами, під якими можна дивитися на Україну та, відповідно, по-новому розповідати про нас світові
«В іноземних медіа Україна часто виступає в ролі жертви, що цілком логічно і виправдано, бо росія на нас напала. Водночас Україну можна показувати з позиції борця, говорити, що наші рішення сьогодні — про стійкість громадянського суспільства, а наша сила — в умінні постійно винаходити щось круте у відповідь на воєнні виклики».
Crossboarder-проєкти — гарна нагода вийти на нові аудиторії
У цьому редакторка вбачає дієву стратегію не лише для розвитку медіа, а в принципі для України, аби здобувати більше міжнародної підтримки. Таргетуючи матеріали на різні зарубіжні аудиторії з цікавими їм рішеннями, ми м’яко триматимемо увагу до України, нагадуватимемо, що війна триває, і ці рішення передусім стали відповіддю на воєнні виклики.
Анастасія Руденко:
«Мікротаргетинг тут — визначення своєї сильної сторони: що я можу професійно робити, аби підсилювати інтерес до України за кордоном? Ми це робимо через журналістику рішень, заходячи з контентом в різні спільноти. Хтось може заходити через культурну журналістику, через роботу з освітніми, правозахисними чи іншими організаціями за кордоном».
На момент повномасштабного вторгнення англомовна версія «Рубрики» виявилась як ніколи доречною
«Нам не довелося витрачати місяці, щоб налаштувати комунікацію з іноземцями. Ще до 24 лютого 2022-го ми долучились до Solution Journalism Network і розуміли, що деякі наші матеріали мусять бути перекладені, тож почали працювати над англомовною сторінкою. За це відповідала редакторка Олександра Вороніна.
Зі вторгненням росії увага світу до України зросла, важливо було розповідати на всіх можливих платформах, що відбувається. Це було і нашим бажанням. До нас приєдналися десятеро волонтерів: писали й перекладали новини, вели соцмережі. З деким ми продовжили працювати, згодом розширилися до повноцінної англомовної редакції. Підтримали нас тоді Prague Civil Society Centre», — згадує Анастасія.
Аналізуючи показники SEO, які статті найохочіше читають іноземці, медіа деякі експлейнери записує одразу англійською, щось адаптує з української. На додачу розвиває англомовний Instagram.
Анастасія Руденко:
«Спочатку ми вели сторінку в Х, бо за кордоном його активно читають, і логічно туди виходити з контентом про Україну. Та згодом помітили негативні тенденції: через зміну політики алгоритмів деякі твіти потрапляли в тіньовий бан, ніяк не просувалися. Ми дійшли до 12 тисяч підписників і перестали там зростати. До того ж, це вже не 2022 рік, хвиля уваги до війни спадала, потрібно було шукати нові засоби залучати якісну аудиторію. Вирішили зосередитися на візуалізації наших історій в Інстаграмі. Так виникла сторінка Solutions from Ukraine.
Почали торік і плануємо у 2025-му нарощувати колаборації з іноземними медіа. Загалом ми відкриті до будь-якої співпраці. Вже маємо спільнопости з українським рестораном у Нью-Йорку, скоро реалізуємо спільні матеріали з румунськими та чеськими медійниками. Те, що ми є партнерами Solution Journalism Network, допомагає поширювати наші матеріали, нарощувати підписників із різних країн».
Як редакція запартнерилась із Solution Journalism Network
Це глобальний рух, який зародився в США у відповідь на перекіс в сторону журналістики критики. Як згодом дослідили аналітики, роками низка критичних матеріалів лишали аудиторію розчарованою, тривожною, пасивною. Як альтернатива з’явився новий рух: журналістики рішень.
Усе почалося із серії статей у The New York Times. Журналісти взялися досліджувати проблему нерівності в американському суспільстві, писали про доступ різних верств населення до базових послуг. Ніхто не казав, що проблема вмить вирішиться, щойно отримає широкий розголос, але принаймні можна заглибитися в тему, пошукати потенційні рішення.
За NYT формат журналістики рішень підхопили The Seattle Times та інші американські, а згодом і провідні європейські медіа. Хоча вони і не є моноформатними, але виділили авторам колонки: мовляв, шукайте рішення та розповідайте про них. Поступово новий жанр об’єднав журналістів у спільноту Solution Journalism Network. Певний час це була американська організація, пізніше до неї почали приєднуватися авторитетні журналісти з усіх куточків світу, і мережа стала міжнародною.
«Уперше я дізналася про цю спільноту, як і про журналістику рішень, на журналістській конференції в Грузії у 2019 році. Там був однойменний воркшоп, як це робиться. Я зрозуміла, що це насправді те, чим в Україні журналісти давно займаються, просто не називали окремим жанром. І тоді ж виникло позиціонування “Рубрики‟ як медіа рішень», — ділиться Анастасія Руденко.
На той час створити моноформатне видання виглядало сміливо, для редакції це був експеримент. Та й по світу мало таких кейсів, щоби вся редакція працювала в одному жанрі. А ті медіа, що є, здебільшого мають скромні аудиторії.
«Ми з колегами вирішили спробувати, навчалися в чеській організації Transitions Online. Вони спеціалізуються на журналістиці рішень, постійно вдосконалюються. У 2022 році стаття “Рубрики‟ увійшла в топ-20 кращих матеріалів світу в форматі журналістики рішень. Пізніше ми отримали акредитацію тренерів із журналістики рішень, а я з третього разу стала стипендіаткою LEDE Fellow від Solution Journalism Network.
Весь шлях був поступовий, десь нелегкий. Зрештою, наприкінці 2024 року нас запросили в директорію Solution Journalism Network. Ми з України єдині представники східної Європи, для нас це дуже цінно.
На всіх зумах я стараюся доносити колегам із різних країн реалії війни. Вони кажуть, що ми фактично займаємося тим, заради чого журналістка рішень і була придумана. Із великою повагою ставляться до нас, підтримують, републікують статті. Нещодавно взяли матеріал про те, як жінки об’єднуються, аби розбирати завали внаслідок воєнних руйнувань, оригінальна історія українською тут», — продовжує Анастасія.
На початку роботи автори й авторки «Рубрики» часто брали рішення з-за кордону, перекладали їх на наші реалії. Вони з’ясовували, як проблеми вирішуються для різних груп населення, наприклад, для людей старшого віку, або які освітні практики ми можемо запозичити. Та все ж наш досвід проживання війни, хоч його нікому не побажаєш, — у цьому наша унікальність для західних медіа.
Про зміни в роботі з початком повномасштабної війни
Соціальні теми стали глибшими, а запропоновані рішення — життєво важливими. Як і раніше, на «Рубриці» виходять лонгріди, водночас більше зусиль команда зосереджує на «переупаковці» статей у коротші формати. На перший план виходить віжуал.
Анастасія Руденко:
«До прикладу: десь приліт, наші журналісти поїхали на місце. І не просто відзняли, написали новину, а й подивилися, що там взагалі відбувається, як можна допомогти постраждалим — і вже про це написали окрему інструкцію. Не щоразу це вдається, та намагаємося давати читачам швидкий відгук у вигляді покрокового туторіалу. Подібне робили, коли сталася трагедія в Дніпрі, Полтаві, чи коли росіяни обстріляли дитячу лікарню “Охматдит‟».
Додалося проблем, для яких поки немає рішення, але обговорювати ці виклики все одно варто. Потрібно заглиблювати в складні теми, вивчати, як щось має працювати в ідеалі, аби було, від чого відштовхуватися в пошуку рішень. А далі — спільно з експертами шукати можливі шляхи бодай поліпшення ситуації.
«Рубрика» виходить в паблік — як долучитися до обговорень?
Формат статті накладає певні обмеження хоча б тому, що не всі полюбляють або мають достатньо часу читати лонгріди. Водночас є теми, які потребують додаткового обговорення — із залученням профільних фахівців чи тих, хто потенційно міг би допомогти владнати проблему. Такі теми «Рубрика» виносить у паблік.
«РішенняХаб» стало онлайн, а пізніше — офлайн-зустрічами для охочих почути про певний досвід, познайомитися з однодумцями чи поділитися власною історією та спільно шукати рішення на виклики в різних сферах. Передусім формат задумувався для донаторів «Рубрики», та загалом ці події відкриті для всіх.
«Тут ми бачимо свою роль як фасилітатора обговорень, і все частіше вони стосуються проблем, де немає рішення. Йдеться не лише про потребу героя матеріалу озвучити свою історію. Ми шукаємо нові ракурси описаної теми, говоримо не тільки про успіхи, а й про обмеження: що щось непросто зробити, що є, над чим працювати. Нам важливо зібрати експертів з органів влади, із громадського сектору, аби вони почули один одного, і бодай на 1% ситуація, яку згадує герой, зрушилася з мертвої точки.
Ми перезапустили цей формат у липні 2024 року, провели шість подій і побачили великий запит аудиторії, тож плануємо продовжувати. Орієнтуємося щомісяця на одну подію. Хотілося б зробити це регулярною практикою, та поки не вистачає часу й вільних рук», — пояснює Анастасія.
Найближча зустріч «Рішення Хаб» відбудеться 7 лютого о 18:00. Спікерка — Уляна Мовчун із Connection Agency розповідатиме, де шукати гранти громадському сектору після припинення американської допомоги.
Реєстрація за посиланням.
За анонсами слідкуйте в соцмережах «Рубрики» в Instagram та Facebook, а приєднавшись до спільноти щомісячних донаторів, можете запропонувати теми наступних подій.
Світлини: фейсбук-сторінка Анастасії Руденко
Цей матеріал було профінансовано Європейським Союзом. Його зміст є виключною відповідальністю автора та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
