Погодьтеся: коли ми дивимося серйозний сюжет про корупцію та хоча б раз можемо «гигикнути», бо побачили щось смішне, — далі дивитися стає цікавіше, інформація сприймається легше. На такий експеримент із відео пішли Bihus.Info. Людям новий формат антикорупційних матеріалів виявився до душі.
Як команда прийшла до ідеї відеоблогів — розповідає авторка сюжетів, журналістка Світлана Стеценко.
Чому для розслідувань обрали фановий формат
На перший погляд, здається нетиповим зробити формат блогів, де в серйозному матеріалі будуть жарти, меми, скетчі, якісь вигадані діалоги. Але за суттю — це інструмент, який утримує увагу глядачів. Що довше тримати увагу аудиторії, то краще люди засвоюють інформацію, яку ми їм доносимо.
Коли протягом 15–20-хвилинного сюжету хоча б раз ми можемо «гигикнути» з чогось, це розслабляє. Так емоційно легше сприймати теми, які зазвичай багатьох засмучують. Морально важко дивитися сюжети про корупцію. Людям сумно від того, що представники влади чинять беззаконня, ще й у війну. Наша команда, розуміючи це, вдалася до такого експерименту.
Реакція аудиторії була різною. Дехто писав із вдячністю: «Вау, вперше на цьому каналі бачу таке відео. Посміявся, підпишусь». А інколи було й таке: «Не можу вже дивитися ваші відео, ви вганяєте в депресію».
Не скажу, що нам легко, бо поки розбираєшся в цих неприємних історіях, настрій зникає. Але важливий інший аспект: не говорити про корупцію — це гірше. Завдяки тому, що інколи ми жартуємо, робимо з умовної «трагедії» жарт, намагаємося комічно обіграти, нам вдається зм’якшити біль від почутого. І потім у коментарях нам дякують за таку подачу. Люди пишуть, що краще розуміють корупційні зв’язки, схеми, галочки-стрілочки, цифри та інші складні моменти, якими сповнені розслідування.
У жодному разі я не стверджую, що формат жартівливих блогів — єдино правильний, аби залучити аудиторію. Звичайно, є безліч інших способів і форматів. Ми спробували цей, у нас вийшло, люди дивляться. Не виключаємо, що можна спробувати щось іще.
8-Б дивиться Bihus.Info, це ж круто
Стосовно зміни формату мені близька думка Дениса Бігуса. Як він каже, Bihus.Info існує 11 років. Формат антикорупційних розслідувань, над якими ми працюємо, теж існує багато років. Тобто ще є велике поле для досліджень. Світ навколо змінюється. Ми маємо йти в ногу з часом і змінювати формати, шукати нові підходи до створення контенту. Люди зараз інші, вони сприймають інформацію не так, як десять років тому.
Ми намагаємося виходити на ширшу аудиторію. З нами дорослі глядачі, які раніше дивилися розслідування Bihus.Info, але є й молодь 18–20 років. Мені навіть писали школярі. Серйозно, 8-Б дивиться Bihus.Info, і вони молодці. Тільки уявіть: у восьмому класі дивитися журналістські розслідування, це ж круто. Про них кажуть «покоління кліпового мислення», то й що? Ці українці зі школи свідомо хочуть розбиратися в корупції, хочуть справедливості. Для них має бути контент відповідного формату.
Важливо знати міру. Жарти жартами, та не з усього можна посміятися
Наприклад, ми зробили відео про пільги для ветеранів. Суть у тому, що отримання пільг для ветеранів і ветеранок прописане в законі, якому 30 років, у документі 1994 року. Ми намагалися донести думку, що потрібні зміни, бо доходить до абсурду.
До прикладу: в документі є норма, що кожен ветеран і ветеранка має право на встановлення дротового телефону. Серйозно, потрібна річ зараз, правда? Звісно, із цього ми посміялися. Але поза тим сьогодні є чимало нових військових потреб, які має відображати законодавство. Наша задача — зрозуміло пояснити цю невідповідність.
Про команду
Над відеоблогами працюють троє: я, моя колега Ангеліна Капітула та Денис Бігус як редактор. Я за фахом журналістка, Ангеліна має юридичну освіту, але в команду прийшла теж як журналістка. Попереднього досвіду в цій сфері вона не мала, та в нас склався чудовий тандем. Ангеліна вчиться в мене журналістським скілам, а я в неї — умінню аналізувати документи.
Ми працюємо командою, але над окремими випусками. В Ангеліни є два сюжети, вона тільки почала та швидко набирає обертів, тож скоро буде більше. Коли тема горить і відео треба зробити оперативно, діємо як єдиний механізм: Ангеліна допомагає шукати інформацію, а я аналізую і пишу сценарій так, щоби було цікаво і дивитися, і слухати.
Я прийшла до Bihus.Info з прямоефірних токшоу на «Суспільному», там багато працювала в кадрі. Тепер усе геть навпаки. Найменше часу я витрачаю, щоби записати відео. Збір інформації, фактчекінг, аналіз, написання тексту — це займає два дні, ще два йде на монтаж і один день — на зйомку.
Крім творчої команди, є відеограф: він знімає, монтує і створює графіку для відео. Із просуванням сюжетів у соцмережах допомагають комунікаційниці. До кожного сюжета ми намагаємося робити дописи, рілзи, якийсь інтерактив. YouTube-проєкт — це в тому числі про красиву картинку, на яку хочеться клікнути, це влучні заголовки та підводки, і тут професійно працюють наші комунікаційниці.
Разом ми створюємо контент так, щоби наші відео дивилися та поширювали якомога більше людей. Це дозволяє досягти того впливу медіаматеріалів, що призводить до змін: коли корупційна схема стає явною, і про неї всі говорять.
Ми знаємо про цю корупцію так багато тому, що в нас багато інституцій, які її викривають. Крім державних органів, це медіа
Уявімо, що ми не випускали жодних сюжетів, що в нас не ввели обов’язкову декларацію доходів і майна посадовців. Уявімо, що немає НАБУ, САП, Вищого антикорупційного суду. І тоді що ви бачите перед собою? 2013 рік, Янукович — президент.
Хіба зараз у нас такі часи? Ні, однозначно зміни є, нехай і не колосальні, але в нас потужна антикорупційна інфраструктура. Ніде в Європі такої немає. До прикладу, Prozorro. Іноземним журналістам ми пояснюємо, як робимо розслідування, знаходимо в документах із цього сервісу завищення цін, привласнення, розтрату коштів у тендерах на реконструкцію, на відбудову. Для закордонних медіа це унікальні кейси.
З іншого боку часто звучить теза: «Україна — корумпована країна, корупція у нас на дуже високому рівні». Та ми знаємо про цю корупцію так багато саме тому, що багато інституцій її викривають. Крім державних органів, це медіа. Якби не працювали Bihus.Info, «Слідство.Інфо», «Наші гроші», NGL.media, то корупції стало би менше? Ні, просто ми про неї не знали б.
Натомість журналісти фіксують факти порушення закону, розповідають про них, роблять це прискіпливо, докопуються. Тому, напевно, весь світ і говорить про наші корупційні скандали. Це ознака того, що журналісти-розслідувачі добре працюють.
Корупція є, але це не основна наша проблема. Ми це обговорювали з колегами. Візьмемо, до прикладу, статистику по рокам за кількістю відкритих проваджень НАБУ за корупційні злочини та порівняймо їх з кількістю проваджень за інші злочини. Сумніваюсь, що корупційних серед них більше.
До деяких тем із часом можна повертатися та розглядати під іншим кутом
Після публікації деяких сюжетів у коментарях під відео чи на сторінках Bihus.info чи мені особисто пишуть люди й розповідають додаткові факти на ту ж тему. Якщо інформація справді цінна, ми її зберігаємо: може, ще повернемося до неї. Особливо якщо герої наших сюжетів не йдуть з посади. Вірогідно, що нові факти, які нам хтось розповів про них, знадобляться згодом для іншого розслідування.
До деяких тем із часом можна повертатися та розглядати під іншим кутом. Нещодавно ми випустили сюжет про звільнення Генпрокурора Костіна. У ньому не говорили конкретно про скандал із МСЕК, зосередилися на наслідках цього скандалу, одним із яких стало звільнення Генпрокурора (чомусь Генпрокурора, а не міністра охорони здоров’я, якому підпорядковується МСЕК).
Наслідком тут є публічне обговорення про необхідність реформи МСЕК. Якою має бути ця структура, ніхто достеменно не знає. Шмигаль заявив, що нам потрібна сучасна європейська система, і деякі механізми запозичимо в країнах ЄС.
Утім, ця історія наштовхує нас на близькі до МСЕК теми. Наприклад, реформа всієї соціальної сфери. Медико-санітарна комісія видає довідки з інвалідності, та іноді їх не можуть отримати ті, кому вони справді потрібні. Натомість отримують ті, хто має гроші. Замало реформувати один МСЕК, треба змінювати всі складові соціалки.
Популярність медіа накладає відповідальність на всю команду
Ми розуміємо нинішній рівень уваги до нас, тому відповідаємо за все, що робимо. За кожне слово, яке пишу в сценарії, я несу відповідальність, тож маю впевнитися, що все написане — правдиве й коректне. Треба дати почитати сценарій юристам, аби вони теж звернули увагу: раптом я щось неправильно сформулювала. Перед записом потрібно дати вичитати текст іншим редакторам.
Я маю бути впевнена в тому, про що говорю на камеру, бо ніхто не виключає подальший тиск на команду з боку фігурантів наших сюжетів. Щоби вони не подали на редакцію до суду або іншими способами не намагалися вплинути на нашу роботу, ми повинні все перевіряти та не давати жодного приводу дискредитувати нас.
Що треба вміти тим, хто хоче займатися журналістськими розслідуваннями
Основне, що вирізняє розслідувача з-поміж інших журналістів — коли будь-яка теза викликає бажання дізнатися більше про певний факт.
Зі скандалу навколо МСЕК нам відома історія Тетяни Крупи, екскерівниці Хмельницького обласного центру медико-соціальної експертизи. Її підозрюють у незаконному збагаченні. А чи виникло у вас питання: як живуть інші члени комісії?
Можна розглянути ситуацію з різних ракурсів, спробувати зрозуміти, які можуть бути підводні камені або на які моменти ніхто не звернув увагу. В цій допитливості проявляється хист журналіста-розслідувача. Так працює мозок, і цьому можна навчитися, просто читаючи та аналізуючи новини. Аби працювати над розслідуваннями, треба щонайменше розбиратися в декларуванні, розуміти, як працюють сервіси Prozorro, YouControl, як через них шукати та перевіряти інформацію.
Ми створили цей матеріал як учасники мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
