Skip to content Skip to footer

Як російська пропаганда маніпулює в медіа

Десятиріччями російська влада давала власні назви подіям, змінювала контексти та маніпулювала інформацією. російсько-українська війна, яка почалась у 2014 році, додала до ворожого словника пропаганди нові терміни.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки разом з Інститутом масової інформації підготували рекомендації та застереження щодо вживання термінології стосовно подій та явищ російсько-української війни.

«Українські націоналісти»

Сили оборони України є регулярними, дисциплінованими й централізовано керованими формуваннями. Політичні переконання чи партійна належність окремих воїнів не є тим, що визначає їхню якість та поведінку на полі бою. Маркувати українських воїнів за тим чи іншим політичним спектром – це спотворювати реальність та принижувати честь захисників України.


«Евакуація населення»

В ході воєнних дій евакуацію свого мирного населення здійснює Україна, аби запобігти його стражданням у зоні бойових дій. Натомість рф на окупованій нею території ставиться до українських громадян як до заручників та до людського ресурсу – свого військового трофею. Свавільне переміщення населення окупантом, зокрема, дітей є воєнним злочином. 


«Проросійські війська»

Єдиним суб’єктом прямої збройної агресії проти України є рф. Жодні так звані «ДНР» та «ЛНР»не мали і не мають власних військових формувань, окремих від збройних формувань рф. 
Так звані «народні міліції» – це 1-й і 2-й армійські корпуси Південного військового округу рф. Після неза-конного оголошення про анексію Донецької і Луганської областей ці формування стали частиною російських військ не лише фактично, але й формально. Наявність там українських громадян не змінює суті речей, а лише свідчить про 
порушення Москвою Женевських конвенцій. 


«Сепаратисти»

В Україні не існує проблеми сепаратизму. Немає помітних політичних груп, які прагнуть відколоти частини території 
України з метою створення на них нових повністю незалежних держав. Натомість є пособники російських загарбників, які виконують їх накази і прагнуть поглинання всієї або частини території України росією. 


«(російська) влада»

На загарбаних територіях України рф імітує відновлення нормального життя, повернення цивільної влади, 
лише тепер російської. Однак вся призначена та санкціонована окупантами адміністрація є незаконною, а її представники є колаборантами, а не посадовцями. Важливо не ототожнювати російські окупаційні структури із законними органами влади на підконтрольній Україні території. 


«ОРДЛО»

До початку повномасштабного російського вторгнення цим поняттям позначали території сходу України, окуповані з 2014 р. Тепер зона окупації суттєво розширилася, тож поняття втратило актуальність. Про ОРДЛО можна згадувати у контексті подій до 2022 року. Нині ж для України немає різниці між Горлівкою, окупованою в 2014, і Волновахою, загарбаною у 2022-му. 
Питання повернення на стару лінію зіткнення та її фіксації не обговорюється. 


«ДНР, ЛНР, Республіка Крим»

На загарбаних територіях України росія створила незаконні адміністративні утворення, які не є ані республіками, ані суб’єктами федерації рф. Юридично і далі існують лише Донецька і Луганська області України та Автономна 
Республіка Крим, тимчасово окуповані Росією. Абревіатури ЛНР
та ДНР краще не використовувати для позначення територій, 
а вживати лише коли йдеться про відповідні російські окупаційні утворення.


«Приєднання територій»

Ухвалені в Кремлі рішення про розширення рф за рахунок українських територій – незаконні та юридично нікчемні. Статус цих територій як невід’ємної частини України, з точки зору міжнародного права та українського законодавства, залишається незмінним. Водночас спроба нав’язати окупованим територіям російську адміністрацію та включити їх у російське правове поле є окремим видом злочину, крім, власне, агресії та окупації. 


«Референдуми»

Дійства, влаштовані російськими окупантами у 2014 і 2022 роках, лише імітують референдуми, але в жодному 
разі ними не є. Це незаконні і насильницькі щодо окупованого населення пропагандистські акції, які не відповідають жодним стандартам волевиявлення, а їх оголошені результати – сфальшовані. 


«Спірні території»

Загарбані та контрольовані РФ території України ніколи не були предметом міжнародного диспуту. 
Непорушність кордонів України була визнана міжнародною спільнотою (зокрема, Росією) разом із визнанням незалежності, здобутої в 1991 році. Нині абсолютна більшість країн продовжує визнавати територіальну цілісність нашої країни. 


«Українська криза»

Також зустрічається у формах «українська війна» та «війна в Україні». Такі формулювання маскують роль 
агресора (Росії); перекладають відповідальність за проблему на Україну (з Україною «щось не так»); 
відмовляють Україні в суб’єктності (Україна – лише територія, де точаться воєнні дії). 


Залишити коментар