Теми пошуку працівників та організації віддаленої роботи тісно пов’язані — адже нестачу кадрів можна частково вирішити, наймаючи віддалених працівників, але дистанційка потребує додаткових зусиль та інструментів.
Ми почули інсайти як від головних редакторів, так і від штатних працівників медіа і фрілансерів. А розібратися з усім цим нам допомагала головна редакторка медіа «Накипіло» Олена Лептуга.
Брак кваліфікованих людей
Основною проблемою з кадрами для медіа є нестача на ринку праці кваліфікованих спеціалістів. Незалежні медіа не братимуть на роботу будь-кого, кожна редакція має власні принципи відбору.
Чому ж складно знайти кваліфікованого спеціаліста або спеціалістку в команду? На те впливає декілька факторів:
Відірваність професійної освіти у вишах від реалій. «Зараз це особливо загострилося. Випускаються студенти, які не були в офлайні через ковід, три роки повномасштабки, і набути практичних навичок вони не могли — особливо ті, хто були змушені змінити місце проживання», — пояснює Олена.
Низькі зарплати. Працювати в прес-службі бізнесової компанії вигідніше, ніж бути журналістом регіонального медіа. Багато людей набувають знання та досвід у медіа, а потім змінюють роботу через гроші.
Мобілізація. Медійники продовжують доєднуватися до війська: і чоловіки, і жінки. На ринку стає менше спеціалістів, як мінімум тимчасово.
Небезпека професії — і фізично через прильоти, і ментально через постійну роботу над складними темами, і навіть з точки зору погроз у кіберпросторі.
Небажання вчитися і особиста пасивність. Зміни у професії вимагають розвитку спеціалістів: розуміти алгоритми соцмереж, вивчати TikTok, продумувати дистрибуцію контенту. Крім того, для незалежних ЗМІ важливі етичні стандарти, швидкість роботи, певний рівень якості текстів. Не всі люди мають бажання і сили прокачувати свої навички — або ж розуміння того, що це необхідно. Це стосується і спеціалістів, які вже мають досвід роботи, і новачків — не можна в усьому звинувачувати програму вишів, адже зараз доступна величезна кількість програм, тренінгів, відеоуроків з різних напрямків журналістики. На думку Олени, пасивність не завжди є наслідком вигорання. І така людина теж може бути хорошим працівником, навіть якщо не хоче робити більше за те, що визначено її посадовими обов’язками, — головне, щоби це було домовлено на самому початку.
Сумісність з командою. Наприклад, для редакції «Накипіло» колектив є дуже важливим. «Ми підбираємо людину саме в команду, розглядаємо її як особистість, а не як робочу одиницю», — пояснює Олена. За такого підходу авторів, які підходять медіа по цінностях і компетенціях, об’єктивно не так багато.
Наслідки нестачі спеціалістів
Якщо команді не вистачає спеціалістів, певний обов’язковий об’єм роботи все одно залишається. Це призводить до понаднормової роботи, яка може спричинити вигорання. Це стається не лише через те, що працівники мають менше часу для відпочинку — якщо домовленості про обсяг роботи на початку були іншими, збільшення навантаження може викликати фрустрацію, особливо якщо зарплата залишається такою самою.
До понаднормової роботи можуть призводити також обстріли, на яких доводиться працювати по декілька годин, у тому числі вночі. Звідси — відсутність сталого графіку, втрата вихідних. Це виснажує працівників, а головні редактори і менеджери стикаються з необхідністю відмовлятися від певних матеріалів і збільшенням часу на виконання задач. Домовленості з обох боків порушуються.
Якщо у вашому місті немає підходящих кандидатів чи кандидаток, на допомогу приходить ремоут: можна найняти тих, хто виїхали через війну або навіть ніколи в цьому місті не були. Проте для регіональних ЗМІ важливе розуміння локального контексту, який не завжди може дати онлайн-залученість. Знати, що відбувається у прифронтовому місті, і переживати це — різні речі.
Віддаленим спеціалістам складніше відчувати свою дотичність до команди, а команді — включеність такої людини в колектив. Спонтанні корпоративи та спільні обіди проходять повз, а офлайнові неформальні обговорення в редакції можуть не доходити до віддалених працівників чи доходити із запізненням. Це і про емоційну залученість, і про суто робочі моменти на кшталт вибору тем — особливо якщо в редакції не налагоджені інструменти комунікації та фіксації задач.
Для редакторів однією з основних проблем дистанційної роботи є контроль за виконанням завдань. Набагато складніше зрозуміти, наскільки ефективно працює людина, скільки часу в неї йде на ті чи інші задачі і так далі.
Як покращити ситуацію з кадрами? Поради для редакторів
Протидійте вигоранню. Це включає і спільний відпочинок — ретрити, обіди, поїздки, байдарки, гра в настолки тощо. Усе це є і мотивацією бути частиною команди, і способом підтримувати контакт з віддаленими працівниками.
По-друге, структуруйте та оптимізуйте робочі процеси. Створюйте окремі чати для напрямків роботи із закріпленими повідомленнями та правилами, і окремі неробочі чати, де можна флудити. Заведіть планувальник задач на кшталт Trello чи Notion, впроваджуйте регулярні зідзвони, фіксуйте вимоги до журналістів, права та обов’язки. В ідеалі — підпишіть угоди, де це прописано, але прийнятно також зазначити домовленості в офіційному листуванні. Поставьте зрозумілі та реалістичні KPI, які допомагатимуть працювати, не виходячи за межі можливостей. Це допоможе прописати контент-план і краще планувати роботу.
Упроваджуйте гонорарну систему, якщо можете собі це дозволити. Звісно, у медіа, яке працює за рахунок донорської підтримки, вже прописані вимоги і зарплати, за межі яких вийти неможливо. Але з досвіду редакції «Накипіло» гонорарна система мотивує краще за ставку: кожен і кожна можуть подивитися в таблицю і порахувати, скільки вони заробили за місяць.
Оплачуйте понаднормову працю. У редакції «Накипіло» це працює, наприклад, з чергуваннями після 20:00 у випадку прильотів або якихось екстрених ситуацій — така робота оплачується як додаткове чергування з коефіцієнтом.
За можливості регулярно переглядайте і підвищуйте заробітну плату і гонорари. Якщо наразі це складно реалізувати, особливо у контексті грантової ситуації, можна подумати про альтернативні способи винагородження: премії, квитки на заходи, використання редакційної техніки в особистих цілях. Або ж можливості для підвищення кваліфікації працівників: тренінги, обмін, стажування.
Добре, якщо в команді є ейчар, який займатиметься співпрацею з вишами, підвищенням кваліфікації, мотиваційними бесідами і стажерами, адже все це потребує багато часу і ресурсу. Тімбілдінги також можуть бути у зоні його відповідальності.
Переманюйте людей. Це можна робити етично: можливо, ви знаєте людину, яка збирається змінити місце роботи або працює парт-тайм. Якщо ви можете запропонувати підходящі умови, чому б це не зробити? Це є нормальним у бізнесі — а медіа теж є бізнесом, про що ми часом забуваємо.
Як вплине на медіа проблема з американським фінансуванням?
Зрозуміло, що конкуренція за гранти між медіа підвищується. Навіть ті медіа, які мали диверсифіковане фінансування, могли втратити один чи декілька проєктів. Відповідно, медіа, які існують завдяки грантовій підтримці, розширювати штат наразі не зможуть, більш актуальним стає питання виживання.
Редакції будуть в режимі самозбереження, економії ресурсів до кращих часів. Брак кадрів буде через те, що немає за що наймати нових людей.
На думку Олени, медіа, які фінансуються за рахунок реклами або підтримки бізнесу чи спільноти, матимуть перевагу у наймі спеціалістів: частина медіа закриється, і на ринку з’явиться велика кількість людей, які шукатимуть роботу. Проте це не станеться миттєво, адже медіа будуть боротися за своє виживання і своїх людей.
Фото для обкладинки: Детектор медіа
Уся серія: Біль медіа №1. Цифрова безпека || Біль медіа №2. Ментальне здоров’я || Біль медіа №3. Залучення аудиторії та дистрибуція контенту || Біль медіа №4: Пошук фінансування || Біль №5. Робота на прифронтових територіях || Біль №6. Нестача кадрів і дистанційна робота
Цей матеріал було профінансовано Європейським Союзом. Його зміст є виключною відповідальністю автора та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
