Уміння перевіряти інформацію — необхідний скіл для журналіста. Адже якщо ви чи ваше медіа публікуватиме фейки чи недостовірні новини, це несе за собою різноманітні ризики:
- Репутаційні — ваша аудиторія може піти до когось, хто менше лажає.
- Юридичні — якщо людина чи компанія подасть в суд за публікацію неправдивої інформації та виграє, то суд зобов’яже вас спростувати інформацію чи навіть компенсувати моральну та матеріальну шкоду.
- Соціальні — маніпуляція або дезінформація можуть зашкодити країні, адже медіа мають вплив на суспільство.
Перш ніж розбиратися з тим, як перевіряти інформацію, важливо зрозуміти, хто і навіщо створює фейки. У першу чергу це спецслужби країни-агресора — щоб розгойдувати ситуацію в країні. Але це можуть бути й українські чиновники, які за допомогою маніпуляцій досягають своїх політичних цілей. Ще це звичайні шахраї, які просто хочуть видурити гроші. А є люди, яким просто хочеться слави і хайпу, тож вони створюють штучні скандали, щоб отримати більше уваги та підписників. І остання, але, можливо, найголовніша категорія, — це звичайні люди, які через незнання чи неуважність публікують фейкову інформацію.
Отже, тепер давайте розберемося по категоріях: на що звертати увагу і якими інструментами користуватися, щоб розвінчати фейк.
Фотофейки
Щоби створити фотофейк, можна додати чи прибрати щось із фотографії у графічному редакторі, спотворити контекст, у якому було зроблено фото, або навіть запустити як реальне фото картинку, зроблену штучним інтелектом (як у кейсі з нібито українськими військовими, що стоять на колінах).
Ось що варто перевірити, щоб переконатися у достовірності фото:
- Метадані, або так звані exif-дані. Більшість цифрових фотографій мають вбудовані метадані: дату, час, іноді місце зйомки, модель камери, налаштування фокусу. Є багато онлайн-сервісів, у яких можна перевірити метадані фотографії.
- Глибокий аналіз зображень. Програми для аналізу фотографій виявляють аномалії на фото, сліди редагування. Наприклад, Error level analysis (ELA) вказує на рівень змін у зображенні. Існують онлайн-сервіси, такі як FotoForensics або його аналоги, які покажуть вам, наскільки сильно фото було відредаговано.
- Джерела. Якщо зображення вже було опубліковано в різних джерелах, знайдіть дату першої публікації, наприклад за допомогою пошуку по картинках Google, і подивіться, чи не було воно відредаговано.
- Контекст. Чи відповідає зображення сюжету або події, яка описується? Чи є щось, що виглядає неправдоподібно? Як казав лейтенант Коломбо, шукайте те, чого немає, але воно мало б бути, або те, що є, але його не мало б бути.
Відеофейки
Відео можна спотворити, використавши вигідний ракурс, відредагувавши або створивши діпфейк за допомогою нейромережі. Щоби перевірити відео:
- Перегляньте метадані: чи дійсно воно було знято там, де заявляють автори? Подивіться, на яку камеру воно було знято, чи вносилися до нього якісь доповнення чи зміни.
- Розбийте його на кадри, щоб проаналізувати їх окремо — це називається frame-by-frame аналіз.
- Порівняйте відео з іншими матеріалами з події чи заходу з різних ракурсів, щоб оцінити, наскільки достовірно воно передає те, що відбулося.
- Якщо це виступ людини, придивіться до обличчя: якщо риси спотворені, навколо підборіддя або вух є розмиті краї, це може свідчити про те, що перед вами діпфейк.
Свідчення очевидців
Люди брешуть, забувають і помиляються. Тому варто переконатися, що свідчення цієї людини не суперечать інформації від інших очевидців чи джерел. Перевірте свідчення на предмет збігів або конфліктів з фактами, які були зафіксовані електронно: фото, відео, GPS-координатами тощо.
Задавайте додаткові питання, щоб перевірити реакцію та пам’ять свідків: у неправдивих свідченнях деталі часто спотворені або неясні. Також дізнайтеся більше про репутацію та особистість свідка — може бути таке, що на розповідь впливають особисті інтереси або переконання.
Дописи в соцмережах
Пости на особистих сторінках або в пабліку інколи сприймають як інформацію «з перших рук», яка автоматично заслуговує на довіру, але це так само може бути свідомо створеним фейком або неперевіреною недостовірною інфою. Як це визначити:
- Перевірте дописувача — профіль користувача або паблік, який опублікував контент. Подивіться на історію, кількість підписників, особисті фотографії, час створення акаунту. Наявність жовто-блакитної аватарки не гарантує, що це не російський бот. Якщо акаунт новий — дуже вірогідно, що він фейковий. Якщо це сторінка публічної особи, але немає галочки верифікації і дуже мало підписників — те саме.
- Дослідіть інший контент: попередні дописи, коментарі користувача або пабліку. Перевірте, чи не працюють вони на певні політичні інтереси, чи не намагаються переконати аудиторію у правильності виключно однієї позиції. Якщо інший контент суперечливий і неоднозначний, це може бути дзвіночком.
- Зверніться до офіційних джерел — якщо це можливо. Пошукайте підтвердження на офіційних сайтах або зверніться за коментарем до прес-секретарів чи органів влади.
Порада з зірочкою — створюйте базу достовірних і недостовірних джерел для себе чи своєї редакції. Можна використати зрозуміле кольорове кодування: зелені джерела — ті, яким можна довіряти за будь-яких обставин, а червоні — котрим довіряти взагалі не можна.
Експерти
Як обрати експерта чи експертку, які не казатимуть вам, що все погане закінчиться за два-три тижні?
Дотичність до сфери обговорення. Експерт може бути колишнім співробітником, мати профільну освіту й займатися наукою у цій сфері чи працювати в дотичній сфері. Важливо пам’ятати: люди, які досі залучені саме до цієї сфери, можуть заангажовано відповідати на запитання, захищати інтереси організації або індустрії.
Компетентність у конкретному питанні. Наприклад, експерт сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України працює в МВС, але він може коментувати тему переоформлення машин, а не зміни в кримінальному законодавстві. Якщо людина давно вийшла на пенсію чи у відставку, є вірогідність, що, маючи глибоку експертизу, вона не розбирається у нових трендах або процесах.
Підтверджений досвід, причому не тільки його чи її словами — бо ми всі знаємо розвідників, у яких безкінечна кількість бойових виходів. Перед тим, як використовувати коментар експерта, слід перевірити його бекграунд і репутацію, наскільки попередні прогнози були близькими до реальності, чи не просував він чи вона певну ідеологію або рух.
Відсутність у минулому корупційних скандалів, раптових звільнень або звинувачень в некомпетентності. Звісно, далеко не у всіх сферах можна знайти людину з незаплямованою репутацією. Іноді і злочинці виступають експертами — але в даному випадку варто обирати тих, хто вже спокутав свою провину перед суспільством.
Коментарі експерта мають бути конкретними і заснованими на фактах, а не припущеннях. А судження сам експерт, редактор або журналіст має чітко відділити від фактів. Хороші експерти зазвичай не дають категоричних оцінок і не стверджують, що їхнє бачення майбутнього є єдиним правильним варіантом. Вони скоріше скажуть про декілька сценаріїв, починаючи від оптимістичного і закінчуючи найпесимістичнішим, розповідають про можливі варіанти розвитку подій і на що ці події вплинуть.
А що ж робити, якщо ви або ваше медіа все ж таки помилилися?
Якщо коротко — визнати помилку, вибачитися і виправитися. Ігнорувати критику в соцмережах, коментарях або телефонних дзвінках у редакцію — погана ідея. Втиху видалити пост — теж. Обов’язково потрібно донести до читачів чи глядачів те, що ви опублікували неточну чи неправдиву інформацію. Відредагуйте пост, у якому містилася дезінформація: але не так, щоб ніхто й не знав, що колись там була помилка. Додайте апдейт і вкажіть, що інформація виявилася некоректною. Також опублікуйте спростування з посиланням на цей пост — щоби читачі, які вже прогортали цю сторіс/пост, теж побачили оновлення.
Визнайте свою помилку — і ваша аудиторія буде вам вдячна.