Продумуєш план, розшукуєш інформацію, знаходиш героя для матеріалу, береш коментарі, а час перегляду сторінки складає 20 секунд. Читач прочитав заголовок, лід — і покинув статтю. Це є реаліями сучасного швидкоплинного світу, тож треба шукати інші підходи, аби матеріали були цікавішими.
Одразу зазначу, що ця стаття не є універсальним набором інструментів. У медіасвіті, мабуть, лише журналістські стандарти можна вважати таким, із великою натяжкою.
Краса простоти у надскладному світі
Один із ключових моментів — уміння пояснювати складні речі простими словами. Якщо це стосується військових технологій, можна максимально спрощувати описи, як працюють деякі системи. Технічні аспекти війни актуальні, але й складні водночас, тож приклади одразу йдуть із бойових дій.
Наприклад, мало кому цікаві деталі, чому російські ракети С-300/С-400 можуть перехоплювати лише комплекси типу Patriot і SAMP/T. Можна написати простіше, що ракета цього ЗРК летить за балістичною траєкторією: спочатку високо вгору до верхніх шарів атмосфери, а потім пікірує на ціль на надвисокій швидкості. Радари радянських ЗРК можуть не побачити балістику, а якщо побачать, матимуть обмежений час для перехоплення, буквально миті. І основне: протиракета має летіти швидше за ракету, аби встигнути перехопити ціль. Patriot і SAMP/T мають і потрібні радари, і протиракети.
Або взяти тему якості української освіти під час війни. Багато учнів і студентів не мають можливості навчатися офлайн, бо вони закордоном чи на території проживання це небезпечно. Варто розбити велику проблему на конкретні елементи: навчання онлайн потребує інтернету, комп’ютеру та навченості викладачів. Програму для якісного навчального процесу треба адаптувати під сучасні реалії, далекі від оптимальних. Тут цікаво, як функціонують заклади освіти в країнах, де є постійна загроза.
Підтримка стилю видання
Ви читаєте статтю на сайті освітнього центру «Накипіло», де прийнятно писати у легкому та неформальному стилі. Тут можна жартувати, говорити про особистий досвід і не ускладнювати нікому життя купою термінів.
Тон має бути в кожного видання. Мені особисто подобається The Economist. Я саме пробую його читати, бо це той момент, коли розумієш, що твоя англійська не така вже й гарна. Тексти сповнені складними термінами, значення яких цікаво дізнаватись. Це відповідає загальному тону британської газети. До речі, англійською стиль звучить цікавіше: tone of voice. В ідеалі це має бути однією з асоціацій читача щодо видання.
Наприклад, «Тексти» асоціюються з довгочитами та якісними інфографіками, в основі яких — великі об’єми даних. «Накипіло» — це про конструктив і журналістику рішень. Це добре видно за великими статтями, де піднімається проблема та вказуються приклади її вирішення або принаймні спроби її розв’язати.
Пошук нових форматів
Пошук форматів — це безперервний процес пошуку нового, намагання встигнути за трендами та, найголовніше, — інтересами аудиторії. Класно, якщо видання має свій стиль і читач женеться за ним, а не навпаки.
Зараз актуальною є тема дезінформації та повномасштабної війни. Про дезінформацію можна робити невеличкі відео для соцмереж, для друкованих видань — яскраві інфографіки, а для онлайн-ЗМІ — і те, й інше. Можна розповідати про дезінформацію через історії людей. Звісно, це не інноваційні теми, але масштаби російської пропаганди настільки величезні, що її складно охопити. Загалом будь-яка тема стає цікавішою, коли вона пронизана якоюсь історією.
До пошуків форматів варто віднести і пошук нових жанрів. Наприклад, зараз набирає обертів «журналістика рішень», коли автори пишуть не лише про подію, а й про те, чи можна вирішити питання, що у ній постає, та як. У цьому напрямку працює «Накипіло», «Рубрика», «Східний варіант».
Тільки ледачий не чув про китайський TikTok, який давно захопив смартфони людей планети. Це взагалі окремий світ, проте ним не гребують такі гіганти, як The New York Times. Там є й українські видання: наприклад, «Громадське».
Пошук людей на тему — завжди добра ідея
Будь-яка тема стає цікавішою, якщо додати туди живу людину. Це не обов’язково має бути особа, з якою щось сталося. Це може бути експерт у своїй галузі чи громадський активіст. Експерт має фахово прокоментувати ситуацію, і тут важливо відрізняти «голів, що розмовляють» від дійсно фахових людей. Жданов розмірковує буквально на всі теми, але чи є його думка фаховою? Залишимо це питання відкритим.
Необов’язково всі слова викладати прямою мовою. Як приклад — чисельні інтерв’ю українського військового або політичного керівництва західним виданням. Здебільшого вони є переказом слів із вкрапленнями історії та контексту до події. Таким є інтерв’ю генерала Кирила Буданова для американського видання The Washington Post, де історії та контексту приділено більше часу, ніж реплікам головного українського розвідника.
Надання будь-якій проблемі людського обличчя додає більше живих деталей, читач почуватиметься ближчим до матеріалу. Навіть далека стаття про кібербезпеку може заграти новими барвами. Наприклад, важливість використання різних і складних паролів можна переказати крізь історію про людину, яка мала всюди однаковий пароль, що зламали зловмисники. Злам одного акаунту може призвести до катастрофічних наслідків. Якщо це буде реальна історія реальної людини, багатьом захочеться розібратись, як максимально убезпечити власні профілі.
Звідси витікає наступне: уміння влучно знаходити теми для власної аудиторії.
Знати аудиторію — передумова успіху
Дивно, якщо у виданні про ІТ-світ напишуть про політичні новини. Це сприймуть із подивом, а можуть і звинуватити журналістів у джинсі та продажності. Так само і в політичному виданні навряд будуть із захватом читати про новини науки. Це нібито суперечить пошуку нових форматів, та новий формат — це не перехід в іншу тему.
Важливо знати аудиторію в обличчя. Як можна існувати без метрик, коли починається щось нове? Найлегше знайти аудиторію локальним та вузькоспеціалізованим медіа. У мережі є декілька гайдів, як визначити свою аудиторію, наприклад, стаття від Medialab.
Якщо знати аудиторію, можна підготувати її до нових форматів, знати, що їй більше сподобається, із ким працювати.
Лише тексту недостатньо: потрібен візуал
Потрібно мати візуал у всьому. На сайт новин варто додавати фото, відео, активно вести соціальні мережі. Дані можна перенести в інфографіку. Якщо інфографік декілька — зробити їх у форматі відео, а відео без звуку стане гіфкою в Telegram. При написанні статті про техніку, аби не переписувати Вікіпедії, можна пошукати англомовні відео на тему. Наприклад, про західну техніку є чудовий YouTube-канал Real Engineering.
Потрібно вміти гуглити. Якщо вбити в пошук «Abrams фото», там будуть банальні світлини, які вже сто раз всюди засвітилися. Проте якщо написати «M1A2 SEPv3 in US army» або «M1A2 SEPv3 manufacturing», результати будуть значно цікавіші.
Тож основна порада — гуглити не просто подію, а щось конкретніше.
Не варто забувати про візуал в соціальних мережах, там він стає наближенням до аудиторії. Фірмовий шрифт, колір, рубрики та стиль — додаткові атрибути, які виконують власні завдання. У соцмережах точаться обговорення, дискусії у дописах. За цим цікаво спостерігати, а ще й брати активну участь.
Створення унікального контенту необхідне для кращої історії. У нас є стаття, як краще робити сторітелінг. Усе, що необхідно мати, — смартфон із гарною камерою та пару застосунків для редагування світлин. Радимо почитати матеріал.
Нині набирають обертів різноманітні штучні інтелекти: Midjourney, Adobe Firefly, Canva AI Generator, Wepik. Кожен варто розглянути окремо. Midjourney — той самий штучний інтелект, з якого почався бум на згенеровані картинки.
Безкоштовна версія Midjourney надає можливість згенерувати 20 картинок у низькій роздільній здатності. Щоби ним користуватися, потрібно зареєструватися в застосунку Discord та на самому сайті. Картинки будуть генеруватись у загальній черзі, яку можна прискорити за підписку. У платній версії світлини генеруватимуться у пріоритетному порядку. Проте їхня роздільна здатність обмежена 1024 х 1024 пікселями.
Adobe Firefly тут, аби його покритикувати (жарт). ШІ від іменитої компанії не дозволяє створювати будь-що на військову тематику, бо це може пропагувати насилля. На виправдання розробки, вона знаходиться у стадії Beta та не передбачає комерційного використання згенерованих світлин (безкоштовна версія Midjourney теж не надає такого права, та воно є у платній підписці). Загалом функціонал Firefly широкий, і там можна створювати у різних стилях світлини на основі вже згенерованих фото. І все це у зручнішому інтерфейсі, ніж Midjourney.
Wepik загалом схожий на інші у списку. Він має обмежену кількість безкоштовних запитів, та генерує зображення 2048 х 2048 пікселів. У нього є вади у зображенні зброї, але він принаймні може це робити. Недолік — він не знає української, запити треба писати англійською. Але це стосується багатьох моделей ШІ.
Canva AI — про них усі, хто працює з контентом, чули неодноразово. Цей штучний інтелект дозволяє створювати контент для конкретного завдання: допису до Facebook, в Instagram тощо. Має цензуру на слова по типу rifle. Canva AI розуміє українську мову та дозволяє використовувати світлини в комерційних цілях.
Поважайте авторські права. Не можна встановлювати свої вотермарки на чужий контент. Не використовуйте світлини в комерційних цілях, якщо не маєте на них права. Це людський труд, який має право на повагу та оплату.
