Сторітелінг — це мистецтво розповідати історії. Якщо інформація, яку намагається передати журналіст, має в основі яскраву історію, наповнену змістом та емоціями, ймовірність, що читач або глядач зацікавиться нею, значно вища.
Сторітелінг існує в будь-якому форматі контенту: письмового тексту, аудіо, відео чи навіть гри. Поговоримо саме про відео в контексті громадянської журналістики. Тепер, мабуть, треба розібратися: що таке громадянська журналістика та чому вона важлива. Гоу?
Пам’ятаєте давню рекламу миючих засобів, де два італійські селища змагалися, хто раніше помиє посуд? А ми порівняємо шлях, який проходить тема журналістського матеріалу до моменту публікації у звичайній редакції:
Та як це відбувається у громадянських журналістів:
Трошки швидше, чи не так?
Основним технічним інструментом для громадянської журналістики є смартфон. А головною складовою громадянської журналістики — мобільна журналістика. Можливість записувати відео та звук, робити фотографії, редагувати, тут і зараз розміщувати готовий матеріал у соцмережах — усе це дозволяє громадянським журналістам розповідати історії, які залишаються непоміченими традиційними ЗМІ. І це ми ще не згадували прямі етери та живе спілкування з глядачами.
Завдяки майже безмежним можливостям пристроїв у наших руках громадянська журналістика стає справжньою альтернативою традиційній. Ба більше, традиційні медіа все частіше інтегрують у свої платформи user generated content. Це матеріали, створені саме громадянськими журналістами, доступ до яких без своєї людини на місці такі ЗМІ не мають шансів отримати. А деякі локальні пабліки вже давно перегнали класичні медіа за охопленням аудиторії, переглядам та можливостям монетизації. Але це вже інша історія.
З чого складається історія?
Аби опанувати майстерність сторітелінгу, потрібно натхнення, багато практики та зовсім трошки теорії. Спробуймо розібратися: що ж таке «хороша історія», з яких елементів вона може складатися, а чого краще не робити.
- Історія має мати героя. Або антигероя. Героєм може бути людина, собака, будинок чи навіть нормативно-правовий акт. Головне, щоби персонаж «чіпляв».
- У героя є проблема. Це аби ви не думали, що проблеми є лише у вас. Хоча проблема не обов’язково у головного героя. Тема може бути важливою для нього, тому він і стає невід’ємною частиною історії.
- Проблема посилюється. Ситуація загострюється. Наближається кульмінація. Мовчати вже не можна. Історія без конфлікту чи подолання перешкод буде менш цікава, бо саме у боротьбі народжуються найбільш зрозумілі та яскраві емоції.
- Починається пошук розв’язання проблеми. Ми не ідеалізуємо цей недосконалий світ, тож рішення може бути не знайдене. Але сам пошук уже заслуговує на увагу.
- Розв’язка. Висновки, мораль. Історія може мати й відкритий фінал, може складатися з окремих частин. Але всі частини історії мають бути логічними, пов’язаними між собою та зрозумілими.
А якщо з вашої історії народиться матеріал у стилі конструктивної журналістики, це вже інший рівень.
І звісно ж, гарна історія міститиме основну ідею, головну думку, яка залишиться в людини після перегляду. Це такий присмак, який житиме далі та викличе бажання поділитися власними емоціями з іншими.
Що не має містити хороша історія:
- Оцінювальні судження.
- Домисли.
- Чутки.
- Неперевірену інформацію.
- Цитати Арестовича (а хто це?).
- Незрозумілу чи складну мову. Якщо людина у вашому сюжеті не хоче видаляти зі своїх слів канцелярську мову — видаляйте таку людину, або зробіть із цього мем.
- Купу паралельних тем в одній історії, аби заплутати всіх раз і назавжди.
Із чого складається класична структура відеосюжету? Звісно, це не єдиний варіант, і головне тут — експериментувати. Проте в основі лежить пошук відповідей на ключові питання журналістики. Пам’ятаєте, які?
- Де це відбувається? Ваші читачі зобов’язані здогадатися, де відбуваються події, про які ви натхненно розповідаєте. Тож ви можете їм допомогти з цим. Покажіть вулицю або інший відкритий простір. Широкий адресний план.
А потім можна трошки підійти ближче та показати загальний план.
- Що саме відбувається? Ось тут ми показуємо в кадрі безпосередньо саму дію. Ми вже знаємо, де саме відбуваються сюжетна лінія історії, і настав час підійти ближче та показати екшн. Це середній або загальний план.
- Із ким відбувається? На цьому етапі глядачу відома локація, у нього склалося перше враження. Тепер покажемо головного героя історії, точніше, якісь дії, що пояснюють його залученість. Загальний чи середній план.
- Розмова з нашим персонажем. Коментарі героя та антигероя. Адже ми не забуваємо про баланс думок і журналістські стандарти. Тут ви можете не погодитись і сказати, що громадянській журналіст, як і блогер, не обов’язково має дотримуватись цих стандартів та запросто начхати на баланс.
Але хіба ми не хочемо змінити світ на краще? То може, варто почати з себе та спробувати бути максимально об’єктивними? Це матиме позитивний вплив у перспективі, бо об’єктивність приносить довіру аудиторії. А якщо дивитись на громадянську журналістику як на етап створення професійного медіа, тим більше не забувайте про баланс думок. Власне, саме такий шлях і пройшла медіагрупа «Накипіло».
Дісклеймер: звісно, баланс думок не стосується росіян, бо давати слово терористам — не поважати себе.
- Деталі. У давні часи їх ще називали «перебивками». Це точно не мають бути руки людини, яка розповідає. Так досі іноді роблять на телебаченні. Не робіть так, будь ласка. Можна показувати різні предмети, що стосуються розповіді: прилади, документи, написи, уламки тощо. Або якісь ілюстративні дії: комунальники кладуть асфальт у калюжу, медсестра робить щеплення переляканому антиваксеру, протестувальники б’ють Шуфрича. Варіанти планів: середній, крупний або детальний.
- Навіщо це все? Мабуть, усе наше життя — це пошук різних сенсів. Сторітелінг не є виключенням. Завдання тут не лише знайти логічне пояснення подіям, які нас цікавлять, а ще й зрозумілою мовою донести до глядача. На цьому етапі ми підбиваємо підсумки історії. Тут форма подачі та типи планів зйомки обмежуються лише вашою уявою.
В якому форматі презентувати історію?
Далі було б логічно розповісти про формат, в якому найпростіше та найшвидше можна змонтувати вашу історію — мобільний репортаж. Це коротка форма сторітелінгу, його середня тривалість 60–180 секунд.
Головна особливість (як ви, мабуть, уже здогадалися) — зйомка, постобробка та публікація відбуваються з мобільного пристрою. Додаткова перевага монтажу саме на телефоні — ви можете використовувати безкоштовний або умовно безкоштовний софт. Потреби купувати дорогі програмні пакети немає, вибір мобільних застосунків вражає, тож обирайте на свій смак. Мої фаворити — GoPro Quick, VN, Vita та Vlogit. Навіть попри певні функціональні обмеження умовно безплатних сервісів, вам повністю вистачить функціоналу змонтувати шедевр мобільного сторітелінгу.
Уже придумали, про що буде ваш перший мобільний репортаж?
