Владислава Присяжнюк
Я доволі домашня людина. Моя зайнятість дозволяє сидіти вдома, спілкуватися з людьми переважно онлайн, і це мене цілком влаштовувало. Тому, коли я подавала заявку до «Школи Універсальних Редакторів», мала стільки страхів, що вони ледь не переважили бажання. Боялася, що не зможу поєднати насичене навчання з основною роботою, що буде важко влитися в новий колектив, адже я звикла до свого комфортного світу.
Але я наважилась, і це було правильне рішення. Від першого ж дня всі мої страхи розвіялися. Організатори та викладачі — професіонали та просто круті люди. Вони створили таку теплу й невимушену атмосферу, що я одразу відчула себе частиною великої родини. Це дивовижно, адже я, інтроверт, який звик працювати наодинці, раптом знайшла себе в оточенні однодумців. Ми ділилися досвідом, обговорювали проблеми, сміялися, і я зрозуміла, що спілкування віч-на-віч — зовсім інший рівень, ніж онлайн.
Сама програма була настільки насиченою, що голова йшла обертом! Це було не просто навчання, а справжнє занурення в професію. Ми не лише редагували тексти, а вчилися управляти медіа, аналізувати аудиторію, створювати відео, подкасти та навіть шукати гранти. Кожен блок був не просто теорією, а практикою, яку ми одразу ж застосовували. Зараз, після завершення курсу, я працюватиму над впровадженням деяких інструментів у щоденну роботу. Це нешвидкий процес, але я бачу, як мої навички зростають, і це мотивує.
«Школа Універсальних Редакторів» дала не лише знання, а й людей, з якими я продовжую спілкуватися. Вона навчила мене виходити за межі зони комфорту, не боятися нового та вчитися бути універсальною. Це був неймовірний досвід, за який я безмежно вдячна. За можливість не просто отримати знання, а й зустріти на своєму шляху чудових людей.
А найцікавіше, я отримала цей шанс несподівано. Тільки наприкінці навчання я згадала, що вже подавалася до «ШУР» у 2021 році, але тоді не пройшла. Тож, сама того не усвідомлюючи, отримала другий шанс, і дуже щаслива, що ним скористалася.
Юлія Дмитришин
Коли я подавалася до «Школи Універсальних Редакторів», то бачила передусім можливість навчитися практичним речам, яких мені бракувало для розвитку в журналістиці та власному проєкті DIAMAP. Згодом зрозуміла, що ця програма стала для мене набагато більшою трансформацією, ніж я очікувала. Насамперед я усвідомила, що мій проєкт — не просто ініціатива, а повноцінна медіаплатформа.
«ШУР» допомогла мені подивитися на журналістику значно ширше. Я прийшла з певним досвідом: стажування в Львівській міській раді як журналістки, робота з культурними інституціями, статті для українських інтернет- і друкованих видань, спроби розвивати власний медіапроєкт. Тут я усвідомила, що навички — лише частина професії, а справжня журналістика починається там, де з’являється системність, сміливість експериментувати, втілювати щось нове та здатність бачити і правильно визначати цільову аудиторію.
Одним із найцінніших відкриттів стало розуміння, що універсальний редактор — це насамперед про відповідальність, медіаменеджмент, уміння стратегічно розвивати контент. Уміння бути людиною, яка може підстрахувати будь-кого в редакції. Завдяки навчанню я почала свідоміше працювати з медіаплануванням, форматами матеріалів, зрозуміла, як правильно поєднувати текст, візуал і аудіо. Зокрема, дякую Наталі Некипілій, наставниці стажування на радіо «Накипіло», яка допомогла глянути на мої подкасти з іншого боку.
Водночас «Школа» змінила мене особисто. Я стала сміливішою: йдеться про написання журналістських текстів, монтаж подкастів, ідею записувати відеоподкасти, про управління командою. Важливо, що я зустріла людей, які поділяють мої цінності: журналістику як чесний діалог із суспільством. Я бачу себе частиною професійної спільноти, де кожна діяльність має вагу й сенс. Моє прагнення розвиватися отримало реальні інструменти, а я — впевненість у власному шляху. І в цьому велика заслуга команди «ШУР».
Олена Круглова
Мабуть, це щось шкільне? На кшталт «Як я провів літо». Дивним чином співпало, що літо таки добігає кінця, і провела я його в «ШУР», тож перепрошую за купу відповідних асоціацій. За це літо я дещо подорослішала. І тепер точно знаю, ким хочу бути, коли остаточно виросту. Справжнім редактором — універсальним. Очевидно, Кеп! Чому буду, а не вже є? Бо мені ще рости й рости, набуватися досвіду та вдосконалювати навички. І «ШУР» стала тією точкою, яка завдала напрямок, куди рости та що вдосконалювати.
Під час відбору на навчання я мала багато роботи й була розгублена: з чого почати, як налагодити. Зараз роботи не поменшало, чесно — проте я знаю, що саме треба робити та як. І це надихає та стимулює йти вперед: упорядковувати, налагоджувати робочі процеси та розвивати редакцію.
Я стала впевненішою в собі на цій посаді. І це неймовірне полегшення — відчувати себе на своєму місці та вибудовувати професійний шлях у вірному напрямку. Мені довелося переосмислити та прийняти певні моменти взаємодії в нашій редакції. Дещо, що раніше здавалося неправильним, зараз сприймається абсолютно протилежно. Я усвідомила, що в деяких нюансах помилялася. І це теж чудова зміна, що відбулася зі мною в «ШУР».
А ще у «Школі» я познайомилася й потоваришувала з колегами зі свого регіону. Це круто, що нам вдалося зблизитися, адже в нас спільні болі й радості, ментально схожі аудиторії та сильне бажання розвивати свої медіа. Я вдячна за цих людей команді «ШУР».
Ще вдячна за особливу атмосферу відкритості, довіри та щирості у прагненні передати знання учасникам школи. Для мене це особливо цінне: ваші спікери — одні з найкращих викладачів у моєму житті. Упевнена, не тільки в моєму. Кожен лектор і лекторка виклалися на повну, самовіддача насправді вражає. Не знаю, як вам це вдалося, але «ШУР» — одне з найпотужніших і найконцентрованіших корисностями навчань. Це щось на ідеальному 🙂
Мені шкода випускатися, настільки з вами сподобалося! Кличте до себе ще. І, якщо буде змога запускати нові курси «ШУР», обов’язково робіть це, будь ласка. Хоча це непросто й вимагає колосальних ресурсів. Щоб інші редактори мали можливість отримати ці знання. Щоб українська журналістика ставала якіснішою, і всі ми нею пишалися й гордилися дотичністю до неї. Обійняла кожного!
Тетяна Щербатюк
Системний підхід до роботи медіа, досвід спілкування з колегами, можливість обміну досвідом і колективна робота — це було для мене найцінніше. Дуже шкода, що наш курс був останній. Думаю, таку школу мають проходити всі редактори. Це б істотно підвищило ефективність роботи редакцій і дало можливість уникати елементарних помилок.
У «ШУР» я навчилася цікавому правилу, на яке раніше не звертала уваги: потрібно всі ідеї оформляти у презентації. Потім все можна доповнювати, оновлювати тощо. Але такий візуалї навіть по-іншому сприймається: це ніби документ. Такі файли легко перетворювати у стратегічні плани або інші важливі матеріали.
Ми в редакції зробили перший крок до стратсесії: на щотижневих нарадах частинами опрацьовуємо елементи стратегування. Розпочали із самоаналізу. В майбутньому хочемо знайти свою нішу, яка дозволить нам розвиватися, комунікувати з аудиторією та формувати цікавий контент.
Я отримала безцінні знання, які треба втілювати в життя, це купа-купезна корисностей! Дуже важливим стало створення спільноти журналістів. Ми комунікуємо, ділимося болями та успіхами, відверто обговорюємо проблеми. Мені дуже імпонує, що всі висловлювались щиро, нічого не приховуючи. Під час відвертих бесід я робила висновки, як побудувати роботу в редакції, чого краще уникати, як мотивувати команду тощо.
Було б дуже класно, якби ми могли побувати одне в одного в редакціях, хоча б онлайн. Упевнена, що ми продовжуватимемо спілкуватись, і наш чат час від часу оживатиме.
Найголовніший висновок: усі дрібниці — зовсім не дрібниці. З них складається цілісний образ медіа, тому треба враховувати всі нюанси роботи, від вибору мікрофонів до визначення брендових кольорів.
Олександра Шилова
«Школа Універсальних Редакторів» стала для мене важливим етапом професійного розвитку. Потрапити до програми було честю та водночас викликом. Я вдячна команді «Накипіло» та особливо Олені Лептузі за підтримку під час практики. Саме завдяки їй я змогла впевнено застосувати знання в реаліях своєї редакції.
Навчання дало мені чітке розуміння редакційних процесів і допомогло сформувати системний підхід до роботи. Я почуваюся більш підготовленою до викликів, що очікують нашу редакцію найближчим часом. Це особливо важливо зараз, коли наш проєкт PTV.UA переходить у новий етап розвитку: у вересні-жовтні ми запускаємо переформатування завдяки річній підтримці від NED. Я готова взяти на себе більше відповідальності, працювати над якісним контентом і впевнено виконувати роль головного редактора.
Окремо хочу відзначити, що участь у «Школі» позитивно вплинула на мою впевненість. Хоч я не маю журналістської освіти, тепер чітко розумію свою роль у команді та бачу перспективи розвитку. Знання вже приносять результат: я змогла виграти кілька грантових проєктів, адже якість моїх матеріалів і журналістських ідей значно зросла.
Ще важливий наслідок — є сміливість братися за складніші формати. Наразі з командою готуємо перший документальний фільм про мого знайомого, загиблого військового. Сценарій уже написаний, локації погоджені, старт знімального процесу запланований.
Участь у «ШУР» стала інвестицією, що принесла конкретні результати: професійні навички, впевненість, нові проєкти й перспективи. Я вдячна організаторам за можливість і вважаю, що це один із найцінніших кроків у моїй кар’єрі за останні кілька років.
Вікторія Розум
У «Школу Універсальних Редакторів» я потрапила не з першого разу. Торік тремтіла, записуючи відеовізитку. Відчувала: це моє місце, мені треба бути тут. Щойно очоливши новинний відділ, я шукала підтримки, та отримала сумний лист-відмову. За рік набралася досвіду та знову подала заявку, бо відповідей на сотні запитань усе ще не мала.
Співбесіду пам’ятаю уривками — настільки хвилювалася. Та воно того варте: позаду чотири яскраві місяці навчання, а «Стефанія» везе мене на випускний в Івано-Франківськ. Я й досі надто переймаюся всім, і «ШУР» цього не змінила. Але тут у мене повірили й допомогли знайти віру в себе. Тепер у мене більше обов’язків, проте я знаю, як із ними впоратися. Сучасній редакторці личить універсальність!
«ШУР» — це про різноманітність. Я спробувала майже все, що є в журналістиці, і відкрила для себе, про що навіть не здогадувалася. Тепер упевненіше тримаю камеру, бачу ракурс, веду фінансові таблиці (зрозуміла, що це під силу навіть гуманітаріям). Можу навіть записати подкаст. Кожна лекція була мов цеглинка конструктора — і найцінніше, що можна обрати саме ту деталь, яка потрібна для власного задуму.
«ШУР» навчила структурувати: коли все узгоджено — хаос зникає. «ШУР» познайомила з неймовірними людьми: раніше не вірила, що можна просто написати лекторці, а вона відповість, ще й подарує книгу. «ШУР» дала мені стажування в чудовій редакції, і той тиждень став мегапрактичним.
Перелік того, що я отримала завдяки «ШУР», не вміститься на одну сторінку. Так само, як і вдячність, на яку заслуговує вся команда. Дякую, тепер я — окрилена, досвідченіша й ще більше захоплена власною справою. І з цим багажем продовжую розвивати одне з кращих медіа в Україні!
Марія Кабацій
Заявку на участь у «Школі універсальних редакторів» («ШУР»), організованій «Накипіло» разом із Deutsche Welle Akademie, я заповнювала у березні. Знала, що, звільнившись, нарешті маю час для чогось масштабного, важливого. Такого, як велике чотиримісячне навчання редакторській справі тих, хто вже керує редакціями чи планує відкрити медіа.
Перший офлайн-блок не лише зробив команду зі вчора ще чужих людей. Він змусив переглянути дієздатність і ефективність усіх команд, в яких колись довелося працювати, проаналізувати і зрозуміти, що могло б їх посилити. Водночас ми відпрацьовували тімбілдінг на новому для більшості занятті: зйомках сюжету і власноручному монтажі.
Далі в онлайн-блоках ми продовжили поглиблювати знайомі навички й опановували нові. Для мене це — управління, стратегічне планування, створення бюджету видання. Тож я зростала в баченні себе як редакторки в широкому розумінні слова: як медіастратега, менеджерки, ядра редакції.
Паралельно вчилися робити те, що зазвичай у медіа покладають на «спеціально навчених людей»: робити сайти, створювати фірмовий стиль, писати гранти, наймати та етично звільняти людей, впроваджувати ШІ. Аж зрештою з’ясували, що тепер ми і є ці «спеціально навчені люди» — бо розуміємося на роботі редакції у дрібницях.
Від самого початку (заповнення форми кандидата) до захисту власного проєкту (медіа про український кінематограф «Це кіно») участь у «ШУР» була для мене викликом. З яким я, гадаю, справилася!
Як «Школа» змінила мене? Показала силу моїх власних знань, допомогла заповнити прогалини. І, врешті-решт, надала віру в готовність вести за собою редакцію, запускати медіапроєкти і зберігати людяність у ці складні часи.
Григорій Пирлик
Хороше навчання працює в довгій перспективі. І «Школа універсальних редакторів» ще проявлятиметься в майбутньому.
Із коротких висновків хочу виділити головний: «ШУР» підтримала мою віру в себе, коли вона похитнулася. Після звільнення з Current Time у 2024 році я зайнявся Центральною Азією, бо бачив у цьому нишу та унікальність. Проте повільне зростання аудиторії, відмови за грантовими заявками та на прохання підтримки вселили сумніви. А чи потрібний цей проєкт комусь іще? Чи добре я виконую цю роботу, чи не настав час її кинути та влаштуватися на нормальну?
Успішний відбір на «ШУР» засвідчив: я роблю щось цікаве, і в мене є досвід і навички, які можна посилити, підкреслити унікальність. На цьому етапі я все ще не знаю, яким чином робота на центральноазійську аудиторію стане прибутковою. Проте лектори докладно розповіли про кілька опцій та порадили грантові організації, які приймають заявки.
Також я отримав можливість коротко поспівпрацювати з «Лабораторією журналістики суспільного інтересу». Надалі буду оминати цю команду десятою дорогою, проте краще мати негативний результат у реальності, ніж туманні перспективи.
Мене вразили кілька лекторів і лекторок. Вони поділилися новими знаннями про HR у медіа, створення фірмового стилю, журналістику травми і журналістику рішень, штучний інтелект для медійників і грант-менеджмент. Завдяки «ШУР» я дізнався про нові ШІ-інструменти та створив перші картинки у ChatGPT і Gemini.
І, звісно, «ШУР» дала купу нових контактів. В умовах війни це значить — більше людей, яких я буду згадувати під час обстрілів. Наприклад, у ніч на 22 серпня я розбудив повідомленням Марію, коли росіяни поцілили по Мукачеву. Це колеги й коліжанки, яким я можу допомогти і попросити допомоги, в яких черпати натхнення. І з якими ми ще обов’язково вип’ємо бокал кави у Івано-Франківську та в інших містах України.
