Наталія Антелава, колишня кореспондентка BBC, заснувала новинну онлайн-платформу Coda Story у 2015 році. Ця платформа спеціалізується на висвітленні великих криз, особливу важливість надбала з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Команда Coda Story складається з 20 журналістів з усього світу, які створюють новини для англомовної аудиторії, тоді як сама Наталія проживає в Грузії.
21 червня 2023 року відбувся перший захід з серії LMF Talks під назвою «Від Кавказу до Африки: глобальні наслідки війни в Україні» у Lviv Media Hub, організований громадською організацією «Львівський медіафорум». На LMF Talks Наталія Антелава розповідала про вплив повномасштабного вторгнення Росії в Україну на світ, роль України у глобальній демократії і зміни, які відбулися в роботі журналістів в останні роки.
Ми вибрали основне з цієї зустрічі. Повний відеозапис можна переглянути тут.
Роль України у світі
«Для мене Україна сьогодні — найважливіше місце у світі.
Україна надзвичайно значуща для майбутньої глобальної демократії та балансування сил у світі, для майбутнього Європейського Союзу зокрема та для великої боротьби між авторитаризмом та демократією.
Українці вже дуже довго перебувають на передовій цієї боротьби. Пам’ятаю, як 2014-го і 2015 року спілкувалася з 19-річними хлопцями в окопах на Донеччині. Вони сказали: “Ми воюємо за Європейський Союз”. Мене завжди обурювало те, що європейцям треба пояснювати, за що саме точиться ця боротьба.
Однак від початку повномасштабного вторгнення власне українцям вдалося це пояснити. Європейці нарешті усвідомили, що це справді глобальна, дуже важлива боротьба».
Чому потрібно спілкуватись із країнами Глобального Півдня
«Слід пам’ятати, що війна Росії в Україні — не найважливіша новина для всього світу. Ключ до глобальної перемоги України — у здатності самої України та її друзів пояснити решті світу, чому ця боротьба стосується всіх.
Україна розташована дуже далеко від багатьох країн Глобального Півдня, які мають свої проблеми й цілковито зайняті власним виживанням. кремль чудово використовує це, маніпулюючи поняттям “колоніалізм”. Росії вдається презентувати себе в Африці як головну антиколоніальну силу. Це дуже небезпечно.
Кілька місяців тому я була в Найробі. Там ще часто можна почути, що «це Захід нам нав’язує свою боротьбу». Вони сприймають цю війну як війну Європи, війну їхніх колишніх колонізаторів. Що ж до медійного ландшафту, то саме російські посли пишуть замовні статті та надсилають їх до кенійських газет, а Russia Today усюди набирає кореспондентів.
Багато людей із країн Глобального Півдня не розуміють, що Україна і пострадянські держави так само є жертвами колоніалізму, як і африканські чи латиноамериканські держави. Нам потрібно переосмислити поняття “колоніалізм” і думати про те, як розпочати відверту розмову на цю тему».
Кризи, з якими зіткнулися медіа
«Не вірю у зникнення журналістики. Вважаю, що все має бути добре. Однак, безперечно, ми переживаємо кризу.
Багато в чому винні соціальні медіа. Вони відповідальні за інформаційну екосистему, у якій ми живемо й через яку не можемо домовитися ні про що, тому що кожний має свою правду. Ми нічого не здатні вирішити, оскільки не можемо домовитися про головне. Соціальні платформи суттєво нашкодили демократії у всьому світі.
Вважаю, що дуже важливо, аби журналісти подивилися на те, що сподіяла журналістика. Не журналісти, а саме новини вплинули на інформаційну екосистему.
Ми зациклені на виявленні фейків. Але це стосується не лише окремих фактично неправдивих інформаційних матеріалів, а й наративів. Те, як створюють наративи, набагато важливіше, ніж правильність окремих фактів. Інформація може бути правдивою, але наратив, коли цю інформацію представляють без контексту, коли створено хибний баланс, може бути маніпулятивним і фейковим.
Останні новини часто лише повторюють: “Ця людина сказала це, а та людина сказала те”. “Люди в Криму кажуть, що це російські солдати, а Путін каже, що це не російські солдати. З’ясовуйте самі”. Але ми — споживачі новин — не можемо з’ясувати, оскільки ми не в Криму й не можемо цього перевірити».
Що сьогодні означає якісна журналістика
«Не люблю таких термінів, як “повільна журналістика” чи “журналістика рішень”: це лише мода. Нам не потрібно заново винаходити велосипед. Журналістські стандарти — це хороший орієнтир того, як чинити. Те, що справді страждає зараз, — це способи поширення медійного контенту. Вважаю, що ми зможемо вийти з цієї кризи лише тоді, коли уряди регулюватимуть соціальні медіа [і штучний інтелект].
Ну, і не без підстав для оптимізму. Є чудові медіа, які виконують неймовірну роботу в усіх країнах, і ми повинні подякувати цифровій інформаційній екосистемі за це. Coda не існувала би без інтернету. Ми не самі; є ціла спільнота некомерційних і комерційних медіа, які створюють надзвичайну журналістику. Сьогодні маємо більше якісної журналістики, ніж мали раніше.
Проте як журналісти ми вже більше не брамники, які фільтрують і добирають інформацію, щоб подати її реципієнтам. Наша роль справді змінилася. Зеленському не потрібно, щоб ми розповідали його історію: він розповідає її сам. Тому важливо переглянути нашу роль. Єдине суттєве наше завдання сьогодні — допомогти аудиторії правильно зрозуміти те, що відбувається. Це можливо лише завдяки глибокому, вдумливому розповіданню, чого принаймні поки що не здатний зробити штучний інтелект. Саме така журналістика має майбутнє.
Сторітелінг — важлива складова якісної журналістики. Те, як ми розповідаємо історії, має велике значення, бо ж навіщо якісна журналістика, якщо її нудно читати? Звичайно, журналістика має ґрунтуватися на фактах, але важливо вміти зачаровувати. Вам потрібно розповісти історію так, щоб зацікавити людей і запросити читача, глядача або слухача у справжню подорож, залучити їх у цю історію».
Фото: Оленка Одлежук
