Нещодавно ми у партнерстві з Deutsche Welle Akademie відкрили четвертий набір до Школи універсальних редакторів, і вже 26 травня — дедлайн першого етапу відбору. Для тих, хто зацікавлений у програмі, але не може визначитися, подаватися чи ні, ми зібрали відгуки у випускниць ШУР: Катерини Нікітенко, Наталі Некипілої, Антоніни Андрійчук і Тетяни Леонової.
Універсальні редакторки розповіли про те, чого очікували від ШУР, що було найскладнішим, а що — найціннішим, а також про свої професійні мрії та інсайти.
Катерина Нікітенко, медіа КУСТ
Я СЕО і співзасновниця дніпровського медіа КУСТ, ми з подругою заснували його 5 років тому. Коли ми створили свій перший медіастартап, мені було 17. Ми все робили навпомацки і розуміли, що не маємо досвіду в цьому. Нам ніхто не допомагав, навіть наші донори — вони були не з медіасфери і просто сказали: «Нам подобається, ми будемо вас підтримувати». І хоча наше медіа знали і читали у Дніпрі, було дуже страшно, і ми вигоріли. Мені було соромно і ніяково називати себе редакторкою: в сенсі, та ми просто створили якесь медіа і щось пробуємо.
Я йшла у Школу універсального редактора, розуміючи, що тут в мене нарешті може з’явитися ментор. Викладачі зможуть нас направити, скажуть, що ми робимо так і що не так. Також було очікування, що це буде 100% якісне навчання, тому що є таке ставлення до команди «Накипіло». Ми до того були на їхньому тренінгу зі створення caption-відео, і він був максимально практичний.
Не було розуміння, що буде так складно. Це насичені пів року. Два тижні ти навчаєшся, потім тиждень або два — перерва, далі знову два тижні активного навчання, по три тренінги на день. Група маленька, і дуже всіх видно. Тихенько відсидітися з вимкненою камерою — не спрацює. За час заняття ментор встигає попрацювати з кожною людиною. Але коли вступаєш у школу, вважаєш, що це буде як черговий тренінг, просто довгий.
На одному занятті ми робили великий установчий документ про своє медіа, в якому було все: починаючи від мети, ідеї, аудиторії і завершуючи тим, скільки текстів на місяць має виходити, яка має бути модель монетизації. Цей документ дуже потрібен нам зараз, коли ми подаємося на гранти. Це був максимально корисний тренінг, результатами якого я досі користуюся.
Саме на цьому занятті я разом із менторкою сформулювала в одному реченні, про що наше медіа — про культуру життя у Дніпрі. Нам подобається це формулювання, тому що ми розширили поняття культури. Є культура спілкування, поведінки, споживання, культура як мистецтво. І в кожного міста своя культура.
Ми єдине слоу медіа у місті. Усі наші конкуренти — це медіа, які видають по 20-30 новин на день, пов’язаних з ДТП, з криміналом, з воєнними подіями. Розгорнутих текстів в розрізі журналістики рішень або репортажів мало. Тому ми створили медіа без новин, яке дає людям змогу прочитати щось довге про місцевих героїв і проєкти, завдяки яким місто розвивається.
На мою думку, ця програма потрібна людям, у яких або є медіа, або є конкретне бачення свого медіа, і вони вже на старті його запуску. Тому що буде багато практичних речей, які хочеться відразу впровадити, і якщо ти ніде не працюєш, буде складніше. Але це не означає, що це неможливо. На першому ШУР з шести учасників я була єдиною, в кого вже було власне медіа.
Також треба бути готовим до викликів. Я не знаю, що придумують «Накипіло» цього разу, але домашні завдання часто були креативними. Нам запам’яталося завдання, коли всі витягали листочки з районами Харкова, і потрібно було поїхати в цей район, вперше в житті, і принести звідти матеріал. У новому місті ти не розумієш, що в цьому районі може бути цікавого, треба підходити до незнайомих людей або заходити в будинки. Я тоді на Москалівці знайшла церкву, де нікого не було, крім охоронця. І виявилося, що цей охоронець все життя живе на районі: він розповів багато цікавого про те, як там було 10 років тому, про бійки між москальовськими і чужими, куди тут можна сходити, чому він працює у церкві, про особисте життя. Неймовірно цікавий репортаж вийшов.
Якщо людина закрита і не готова до нових вражень, друзів, викликів, їй буде складно. Але, знову ж таки, це не означає, що не треба йти до школи. Просто варто розуміти, що вона стовідсотково зробить вас сильнішими.
Наталя Некипіла, випускаюча редакторка Радіо «Накипіло»
Я прийшла в ШУР, коли працювала на комунальному радіо «Місто над Бугом». У Вінниці воно є найбільш просунутим в плані техніки, кількості проєктів, студій.
У якийсь момент я зрозуміла, що у нашому місті немає в кого вчитися. Серед мого оточення було мало людей, які хотіли би розвиватися, і мені з цим було не окей. Наше радіо виходило в соцмережі, і треба було знати, як його просувати, як шукати цікавих спікерів для етерів та інформаційні приводи, які закриватимуть болі аудиторії. У мене був запит на зміни, середовище, в якому можна рости, і на те, як розвивати конкретно своє медіа. Але отримала я більше. Ніби я нарешті потрапила туди, куди мені треба було давно.
У нас було класне практичне заняття з можливістю прорахувати своє медіа, створити його від початку. І це ніби я постійно стояла серед будинків і бачила їхні вікна, двері, а після цього блоку піднялася над будинками і побачила, як все працює, чого може не працювати, як побудувати нове. Я ніколи до школи не розглядала себе в якості топ-менеджера, і це перевернуло мою свідомість. У ШУР дають знання, які коштують дуже дорого, і з ними ми підвищуємо свою професійну вартість.
Знаєте, який великий мінус школи? Потім складно повернутися на своє робоче місце. Ти зламаний повертаєшся — в хорошому сенсі. Стаєш не з системи, незручний. І далі або залишає все як є, запихаєш нові знання далеко на поличку, або досягаєш посади, на якій зможеш впливати на зміни, або йдеш.
ШУР — це серйозна робота, і в кінці ти маєш розробити та захистити конкретний план, як ти будеш покращувати ЗМІ, в якому ти працюєш, або своє власне. Але я захищала два проєкти: один по радіо, а другий по своїй «Спільноті вітіліго». Я його придумала на одному занятті з Романом Даніленковим, коли ми розробляли потенційні сайти наших проєктів, і потім запустила. Це дуже нішевий проект, він поки неприбутковий, зате аудиторія дуже лояльна. Для мене це більший, ніж реалізація в професійному плані. Це моя місія як людини.
Якби не школа, цього проєкту не було б. Я би ніколи не отримала віри, що я маю право говорити на подібні чутливі теми, що я професіонал, що маю достатньо знань і умінь. Ця віра для таких людей, як я, дуже-дуже важлива.
Антоніна Андрійчук, Радіо Свобода
Я поєднувала ШУР з навчанням в університеті й роботою на фрілансі. Моя магістерка в УКУ була доволі практична, але я вирішила взяти додаткове навантаження і не пошкодувала — воно вартувало часу, який я вклала.
У Школі універсальних редакторів було мінімум теорії: ми багато писали, знімали, разом із тренерами працювали над матеріалами. У назві є слово «універсальний» — і це якраз те, що мені зараз корисно, тому що «Радіо Свобода» це мультимедійна, конвергентна платформа, яка вимагає вміти і знімати відео, і вичитувати й писати тексти, і монтувати аудіо, і комунікувати з кимось.
Ми мали хороші практичні заняття з Євгенією Кузнецовою, з Марічкою Паплаускайте, з Оленою Лептугою, і я покращила навички роботи з текстом, редагування. Був хороший тренінг з digital безпеки: часто на таких тренінгах дають дуже базову інформацію, про паролі, наприклад, а тут було просунуто і дійсно корисно, особливо для роботи журналіста. Також було суперкорисним навчання від Ірини Відданої про монетизацію, де вона дала багато інструментів, і ми все одразу пропрацьовували.
Ще у нас були, наприклад, обговорення філософських праць у форматі Аспена, які запропонував Кирило Савін [програмний директор DW Akademie в Україні]. Це допомогло зрости мені і як журналісту, і просто як людині, я стала по-іншому мислити.
Нам всім найбільше, мабуть, сподобався блок про медіаменеджмент. Хоча я зараз не керую медіа, але все одно ці знання мені допомагають краще комунікувати з колегами, керівниками. І я не полишаю ідеї створити медіа, яке тоді задумала.
Я спочатку не мала готової ідеї, але зустрілася з одногрупницею, Юлею Бондар, і вона розповіла про свою ідею, яку ми разом доповнювали. Ми хотіли досліджувати малі міста і села України: показувати, якими є ці міста, чому вони саме такі. До нас долучилася ще одна подруга, Олеся Парфан, і ми придумали назву «Корені». Ми навіть зробили невеличку тестову експедицію на схід України: Бахмут, Рубіжне, Соледар, Лисичанськ. Думали розпочинати проєкт в лютому 2022-го, після сесії, але оскільки відчувалося наближення повномасштабного, ми вирішили його відкласти. Думаю, що нам таки вдасться втілити його пізніше, бо зараз українське суспільство стало переосмислювати свою історію та культуру, і збільшилася увага до наших міст.
Я рада, що у ШУР був такий формат, коли мало людей. З одного боку хочеться, щоб у такі програмі потрапили більше людей, але з іншого — це дозволило нам зблизитись і краще познайомитись. Було душевно, тепло, весело, ненапряжно. Ми досі підтримуємо хороший зв’язок, завжди одне одному допомагаємо. Це така маленька спільнота, яка дає можливість зростати і бути впевненішою в собі. Бо коли є люди, які підтримують і в професії, і в житті, легше продовжувати те, чим займаєшся.
Тетяна Леонова, Суспільне Культура
На момент вступу в ШУР я вже 5 чи 6 років писала, робила інтерв’ю з досить відомими людьми, але в мене не було ніякої бази. Мені хотілося додати експертності й отримати освіту і знання в журналістиці. І цей запит на 200% справдився. Те, що я отримала в ШУР, було по рівню в 10 разів вище, ніж я очікувала.
Були абсолютно офігенські тренери, редактори медіа, які вони відкривали з нуля. Це набагато краще, ніж вища освіта, бо нас було всього шестеро. І на 6 людей 20 викладачів — стільки уваги, тебе прокачують як журналістський спецназ.
Але це було капець важко. Я відчувала, як в мене палає мозок. Періодично люди казали, ми все кидаємо, це неможливо. Це не просто безкоштовні курси, які хай будуть, пригодяться. Це навчання дуже ефективне, тому що побудовано з урахуванням того, як працює мозок. Нам щось розповіли, і ми одразу на практиці закріпили, або поки нам розповідають, ми вже робимо вправи. І ти не можеш це забути, бо це вже стало твоїм досвідом.
«Накипілівці» сказали нам, що ми їхній перший курс, вони будуть на нас все шліфувати, і постійно нагадували про чесний зворотній зв’язок. Ми могли в будь-який момент сказати, що нам не подобається. Пару разів, коли викладачі були мимо каси, ми відверто сказали, що це нам ніяк не знадобилось. Ніхто не боявся, ніхто нікому не лестив. Атмосфера склалася не «учень-вчитель», у нас був скоріше обмін досвідом, партнерство.
Я почала по-іншому оформлювати тексти, по-іншому писати, структурувати інакше. Я тоді працювала на MyKharkov.info, і робила для них тексти класно, разом із нашими вчителями. Для людей, які вже працюють в медіа, це буде дуже круто, бо вони будуть паралельно працювати над своїми проєктами.
Спочатку в мене був комплекс самозванки: чи маю я право це робити, чи правильно я це роблю? Хоча в моїх лонгрідів було по дві, три, п’ять тисяч переглядів, але платили дуже мало, і це було локально. Думала, я все життя буду бідна, зате в мене є місія. А одна з менторок, Марічка Паплаускайте, сказала: «Ми за лонгриди платимо бабки, вони потрібні, ми на цьому заснували медіа». І я така: стоп, моя робота комусь потрібна?
Я побачила купу журналістів серед учнів і викладачів, які заробляють цим на життя. І приклади крутих людей, які подорожують, мають стажування в Європі, обмінюються досвідом — штуки, до яких я абсолютно була недотична. Я відчула на собі, що таке журналістська спільнота, і без ШУР я б до неї не увійшла.
Роман Даніленков казав, що задача ШУР — це зшити розрізнене полотно України в одне. Тепер в мене в кожному куточку України є знайомі журналісти. Одна з учениць, Наталка, покликала нас до себе додому в Дрогобич, коли ми виїхали з Харкова після початку повномасштабного вторгнення. Саме журналістська спільнота в цей час підтримала мене дуже сильно: у мене було і житло, і робота.
Після ШУР у мене додалося впевненості. Якщо мені хтось скаже, що я зробила повне лайно, мене це не зачепить. Я подумаю: людина просто не шарить, а я зробила все добре.
Якщо маєте час та натхнення стати універсальними, заповнюйте форму на вступ до Школи універсальних редакторів. Результати першого етапу оголосимо 1 червня.
Чекаємо на ваші заявки!
Школа Універсальних Редакторів 2023
У партнерстві з Deutsche Welle Akademie відкриваємо четвертий набір до «Школи універсальних редакторів». Це комплексний інтенсивний курс для тих, хто хоче здобути нові інструменти для журналістської роботи, створити власне медіа чи керувати редакцією.
